Аліса також йому уклонилася, так і не збагнувши, лякатись їй, чи сміятися.
За наказом Чорної Королеви, стегно забрали і натомість принесли великого сливового пудинга. Але його теж забрали. Тоді Аліса подумала, що може сама віддавати накази. І вона наказала повернути пудинг.
І пудинг неначе вродився на столі. Аліса відкраяла шматок і простягла його Чорній Королеві. Пудинг сердився, бо його порізали.
Тоді Аліса запитала, чому в усіх віршах, які їй сьогодні випало почути, згадується риба. Тоді Чорна Королева відповіла, що Біла Королева знає гарну загадку про рибу.
Біла Королева загадала загадку. А потім гості випили за здоров'я Королеви Аліси. Дуже дивним було те пиття: дехто перевернув келиха собі на голову і злизував те, що стікало йому по обличчю... дехто перекинув карафку й ловив у рот цівки вина, що збігало зі столу... а троє гостей (дуже схожих на кенгуру) залізли ногами в таріль із печеною бараниною і жадібно хлебтали підливу.
Аліса повинна була виголосити коротку подячну промову. Обидві Королеви так щиро її підтримували, кожна зі свого боку, що ледве не випхнули Алісу в повітря. Аліса почала говорити…
І тут в одну мить усе перевернулося. Свічки раптом вигналися аж під стелю і стали велетенські. Пляшки, вхопивши кожна по парі тарілок, почіпляли їх собі замість крил, а виделки – замість ніг, і пурхали туди-сюди по всій залі.
Раптом збоку хтось хрипучо зареготав. Аліса хотіла глянути, що це трапилося з Білою Королевою, та на її кріслі сиділа Бараняча нога. Аліса ще встигла побачити широке й приязне обличчя Королеви, яке всміхалося до неї із супника, доки знову не булькнуло в суп.
Не можна було гаяти й хвилини. Кілька гостей уже повиверталися на тарелях, а ополоник чимчикував по столі просто до Алісиного крісла і нетерпляче махав рукою, щоб вона звільнила йому місце. "Годі! — закричала Аліса. — Цього я вже не витримаю!" Вона зірвалася на ноги, вхопилася обома руками за скатертину — смик! — і всі таці, тарелі, свічки та гості гамузом загуркотіли на підлогу.
Чорної Королеви на місці не виявилось: вона раптом змаліла до розмірів ляльки і тепер весело гарцювала по столу, ганяючись за власною шаллю, що волочилася за нею.
Аліса схопила крихітну Королеву якраз тієї миті, коли та стрибала на пляшку, яка щойно спустилася на стіл. Дівчинка сказала, що зараз дасть їй доброго трясцю.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ десятий
Трясець
З цими словами Аліса зняла Чорну Королеву зі столу й почала щосили нею трясти. Проте Королева й не думала пручатися. Аліса не переставала її трясти, а вона мовби все меншала... і гладшала... і м'якшала... і круглішала... і...
Розділ одинадцятий
Сну кінець
...і врешті й справді з'ясувалося, що це – кошеня!
Розділ дванадцятий
Кому це наснилося?
Аліса питала кошеня, чи воно теж було у Задзеркальному світі. Але Кицюня тільки муркотіла.
Аліса стала порпатися серед шахових фігур, що лежали на столику. Нарешті вона знайшла Чорну Королеву, вклякла на килимок під каміном і поставила її віч-на-віч із кошеням. Дівчинка сказала котикові, що воно було Чорною Королевою. Кошеня відвернуло голову і вдавало, ніби не бачить Королеви.
А Сніжинку в цей час Діна все ще умивала. Аліса подумала, що Сніжинка була Білою Королевою. А Діна, можливо, була Шаламом-Баламом.
Потім Аліса міркувала, кому все це наснилось. Цей сон мусив снитися або Алісі, або Чорному Королеві. Кошеня мило лапку і вдавало, що нічого не чує.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.