Тієї миті забриніла дуже приємна, ніжна музика, замкова брама відчинилась, чотири королівни, сестри Лускунчика, ніжно обняли його. Він представив їм Марі. Потім дами повели Марі й Лускунчика в замок. Королівни вмовили Марі й Лускунчика сісти і почали готувати частування.
Раптом слова Лускунчика почали віддалятися, ставати невиразними. Марі, мов на хвилях, підіймалась дедалі вище й вище…
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Кінець
Марі розплющила очі й побачила, що лежить у своєму ліжечку. Був білий день, над нею стояла мати. Дівчинка розповіла докладно про все, що бачила. Мама думала, що це просто сон. Батьки сміялися, коли Марі розповідала про молодого пана Дросельмаєра. Маму лише здивували маленькі корони. Батько також не міг надивитися на них. Коли він назвав дочку малою брехункою, вона гірко заплакала. Зайшов хрещений і сказав, що корони подарував Марі ще на день народження, коли їй минуло два роки. Ні батько, ні мати не могли пригадати такого. Тато пригрозив, що якщо Марі ще раз говоритиме вигадки, то викине у вікно не тільки самого Лускунчика, а й усі ляльки. Говорити про свої пригоди Марі більше не зважувалася.
Одного разу хрещений знов лагодив годинника у Штальбаумів. Марі сказала до Лускунчика, що не погордувала би ним, як королівна Пірпілат. Дівчинка раптом впала зі стільця. Мати присоромила її і сказала, що до пана старшого радника суду приїхав із Нюрнберга небіж і завітав із ним до них. Хрещений тримав за руку, хоч і невеликого, але дуже стрункого хлопця, білолицього, рожевощокого, в розкішному червоному сурдутику.
За столом чемний гість лускав для всіх горіхи, навіть найтвердіші його не лякали, правою рукою він клав горіха в рот, лівою смикав себе за косу, і шкаралуща розколювалася в друзки.
Марі почервоніла, побачивши чемного хлопця, а коли після обіду молодий Дросельмаєр запропонував їй пройтися з ним у вітальню, до шафи з іграшками, вона геть спаленіла. Тільки-но молодий Дросельмаєр лишився наодинці з Марі, він опустився на одне коліно й попросив її руки, пообіцявши зробити її королевою у Марципановому замку, бо тепер він король.
Марі погодилася і зразу ж стала нареченою Дросельмаєра. Кажуть, що через рік він приїхав по неї в золотій кареті, запряженій срібними кіньми, і забрав у своє королівство. Марі начебто ще й досі королює в країні, де всюди можна побачити найдивовижніші, найчудовіші речі.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.