Что ж ныне
Меня преследуете вы?
Зачем у вас я на примете?
Не потому ль, что в высшем свете
Теперь являться я должна;
Что я богата и знатна,
Что муж в сраженьях изувечен,
Что нас за то ласкает двор?
Не потому ль, что мой позор
Теперь бы всеми был замечен
И мог бы в обществе принесть
Вам соблазнительную честь?
XLV
Цитата:
Я плачу... если вашей Тани
Вы не забыли до сих пор,
То знайте: колкость вашей брани,
Холодный, строгий разговор,
Когда б в моей лишь было власти,
Я предпочла б обидной страсти
И этим письмам и слезам.
К моим младенческим мечтам
Тогда имели вы хоть жалость,
Хоть уважение к летам...
А нынче! — что к моим ногам
Вас привело? какая малость!
Как с вашим сердцем и умом
Быть чувства мелкого рабом?
XLVI
Цитата:
А мне, Онегин, пышность эта,
Постылой жизни мишура,
Мои успехи в вихре света,
Мой модный дом и вечера,
Что в них? Сейчас отдать я рада
Всю эту ветошь маскарада,
Весь этот блеск, и шум, и чад
За полку книг, за дикий сад,
За наше бедное жилище,
За те места, где в первый раз,
Онегин, встретила я вас,
Да за смиренное кладбище,
Где нынче крест и тень ветвей
Над бедной нянею моей...
XLVII
Цитата:
А счастье было так возможно,
Так близко!.. Но судьба моя
Уж решена. Неосторожно,
Быть может, поступила я:
Меня с слезами заклинаний
Молила мать; для бедной Тани
Все были жребии равны...
Я вышла замуж. Вы должны,
Я вас прошу, меня оставить;
Я знаю: в вашем сердце есть
И гордость, и прямая честь.
Я вас люблю (к чему лукавить?),
Но я другому отдана;
Я буду век ему верна".
XLIX
Цитата:
Кто б ни был ты, о мой читатель,
Друг, недруг, я хочу с тобой
Расстаться нынче как приятель.
Прости. Чего бы ты за мной
Здесь ни искал в строфах небрежных,
Воспоминаний ли мятежных,
Отдохновенья от трудов,
Живых картин, иль острых слов,
Иль грамматических ошибок,
Дай бог, чтоб в этой книжке ты
Для развлеченья, для мечты,
Для сердца, для журнальных сшибок
Хотя крупицу смог найти.
За сим расстанемся, прости!
Коментар
"Євгеній Онєгін" — неперевершений твір про ціле покоління, життя, устрій помісного дворянства Росії, кохання, чоловічу дружбу, забобони, смаки і вподобання цих верств суспільства — віддзеркалив типові події і характери у типових обставинах при правдивості деталей, що й відповідає терміну соціально-психологічний роман.
Але ні раніше, ні пізніше на ґрунті російської літератури не з'явилося твору-роману у віршованій формі, який би, крім долі чотирьох головних героїв, так яскраво відтворив панораму російського життя з його багатогранням.
Засновником жанру роману у віршах є Дж. Байрон. Але Пушкін, розвинувши цей жанр на тлі російської літератури, використовує свою, онєгінську строфу, якою написано весь твір "Євгеній Онєгін".
Онєгінська строфа складається з 14 рядків із суворою схемою рим: абабввггдееджж. Починає строфу завжди рядок з "жіночим" закінченням (наголос на передостанньому складі), закінчує — з "чоловічим" (наголос на останньому складі). Таким чином, її утворюють 3 чотиривірші з різною схемою римування (перехресною, суміжною і кільцевою), що увінчуються заключним крилатим дворяддям. Така побудова робить "онєгінську строфу" особливо виразною — найкращою за об'ємом, дуже гнучкою, але й цілісною, що втримує стрункість цілого твору. Джерела "онєгінської строфи" — сонет та октава, але сама "онєгінська строфа" цілком створена Пушкіним.
Важливою особливістю жанру роману у віршах є і наявність автора як дійової особи твору:
Онегин был готов со мною
Увидеть чуждые страны;
Но скоро были мы судьбою
На долгий срок разведены.
Ліричні відступи — картини російської природи — увійшли до скарбниці пейзажної лірики світу, автобіографічні рядки з життя поета висвітлюють — ставлення автора до суспільства, у якому він живе, процесів, що проходять у країні, літературних уподобань:
В те дни, когда в садах Лицея
Я безмятежно расцветал,
Читал охотно Апулея,
А Цицерона не читал,
В те дни в таинственных долинах,
Весной, при кликах лебединых,
Близ вод, сиявших в тишине,
Являться муза стала мне.
Моя студенческая келья
Вдруг озарилась: муза в ней
Открыла пир младых затей,
Воспела детские веселья,
И славу нашей старины,
И сердца трепетные сны.
И свет ее с улыбкой встретил;
Успех нас первый окрылил;
Старик Державин нас заметил
И, в гроб сходя, благословил.
І якщо аналізувати "Євгенія Онєгіна" щодо відповідності критеріїв терміну "соціально-психологічний роман", то послаблення ліричного струменя мистецтва в ньому ми не знайдемо. Твір виходить за межі визначення "соціально-психологічний роман". Висока емоційність, безпосередність, вияв почуття, настрою не лише головних героїв, а й автора як персонажа твору, допомагають краще розкрити задум роману.