Зверху вони поклали мішок зі сміттям, а на нього трохи накидали землі.
Спершу зникнення радіо помітив дідусь. Врешті-решт всі зібралися на кухні обговорювати зниклі радіо. Трілле з Леною сиділи на драбині, що вела на горище, й усе чули. Коли Маґнус кинувся до них, друзі встигли дістатися до старої стайні і взяти коня. Гірська Шкапа повезла дітей до Юна, до старечого притулку. Вони прив'язали Шкапу до рекламного щита і зайшли провідати Юна. Старенький страшенно зрадів. Трілле намагався пояснити якомога доступніше про радіо, німців і все таке, і він зрозумів, але у вітальні була старенька пані на ім'я Анна. Їй здалося, що німці женуться за дітьми насправді. Вона заховала Трілле і Лену у своєму гардеробі і не випускала.
Коли у кімнату пані Анни зайшли тато, дідусь, Мінна й Маґнус і Юн, дітям вдалося звільнитися. Дорослі сказали, що побачили коня і саме так знайшли їх. Юн дуже зрадів, почувши, що діти привели Гірську Шкапу і пішов подивитися на неї. За цю пригоду друзям довелося три дні по обіді визбирувати каміння на полях, де цього року мали намір садити капусту.
Пожежа
Весна була не за горами. Трілле і Лена показали і розповіли Креллі усе, що знали про весну. Дідусь попередив, що надвечір насунеться негода. Справді, в бухті почалася злива, а коли всі лягли спати, почало гриміти та блискати. Трілле кортіло пробратися нишком до Лени й забрати собі картину Ісуса, бо він дуже боявся. Коли грюкнуло так страшно, що він не міг більше влежати в ліжку, Трілле вийшов у коридор і побачив Лену. Він спитав, чого вона боїться, якщо має картину. Тоді Лена вирішила довести, що не боїться і пішла на балкон. Вона зовсім змокла, але й Трілле був поруч. Гриміло так, що трясло балкон. Трілле раптом зрозумів, що подруга сумує за мамою. Раптом блиснуло і почувся гучний грім. У старій стайні почалася пожежа. Діти кинулися рятувати Шкапу. Лена просила Трілле не заходити туди. Хлопець підбіг до кобили і просив йти, але вона ніяк не хотіла рушати. Аж тут прибігла Лена. Вона просила йти, бо обвалюється дах. Дівчина підступила до самого вуха Гірської Шкапи й заволала: "У-у-у!". І тоді Гірська Шкапа на шаленій швидкості вискочила надвір, а Трілле, втративши рівновагу, впав. Лена вже майже виходила, як помітила, що з ним сталося. Вона вернулася, але зненацька з даху звалилася балка. Між дверима і Трілле лежала вогняна балка.
Лена перестрибнула балку і кинула Трілле до виходу. Уся родина бігала надворі під дощем, і всюди стояв неймовірний гармидер. Лена ще була у вогні… Та ось із полум'я вийшов дідусь з нею на руках.
Трілле провідав Лену у лікарні. Він приніс їй молочний шоколад. На голові в неї була біла пов'язка, а волосся зовсім зголено. А загалом із Леною було все гаразд. Дівчина поділилася з другом суничним варенням, якого мала багато. Поки вони смакували, Трілле розпитував Лену, чи болить у неї голова і всяке таке, про що питають у хворих людей. Голова в Лени не дуже боліла. Їй хотілося додому. Хлопець подякував Лені за свій порятунок. І тут вона сказала: "Все-таки мені не хотілося, щоб згорів мій найкращий друг." Трілле перепитав, чи справді він її найкращий друг, і дівчина це підтвердила.
Трілле здавалось, ніби в нього з пліч звалився великий камінь. А потім Лена розповіла, що сьогодні, кілька годин тому, коли вона лежала в ліжку, прикинувшись, що спить, її мама з Ісаком сиділи обабіч і не зводили з неї погляду. Вони гомоніли про кохання, про Лену й про Крихту-Матильду. Лена розплющила очі і поставила питання руба: "Ісаку, ти хочеш одружитися з нами?". Він відповів: "Так".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Купальські молодята
До Івана Купала все було повністю готове. Цього дня відбулося весілля Ісака і Лениної мами. Лена вважала, що тепер їй з Трілле можна більше ризикувати, оскільки в бухті оселяється лікар. Тож у день весілля Лена встигла покататися на теличці і була на церемонії уся в пластирах. Вона навіть вбралася в сукенку.
Дідусеві у цей день не вистачало тітки-бабуні. Трілле ладен був подарувати дідусеві все найкраще, що було в цілому світі. І раптом він зрозумів, що треба зробити. Він побіг і витяг з дідусевої кухняної шафки вафельницю тітки-бабуні. В дідусевому молитовнику лежав рецепт "Вафельного серця". Так називалися вафлі тітки-бабуні. Трілле пильно дотримувався рецепту й невдовзі отримав велику миску тіста. І саме тієї миті, як він збирався починати пекти, прийшла Лена.
Трілле ніколи не забуде ночі, коли вони пекли для дідуся "Вафельне серце", поки справжні молодята справляли на березі весілля. Хлопець наливав тісто, а Лена виймала вафельні серця. Раптом вона сказала, що він може забрати собі картину з Ісусом.
Згодом прийшов дідусь. Усі троє почали їсти. Трілле уявляв, що тітка-бабуня сиділа на небесах і всміхалася. Дідусь також усміхався.
Після семи сердець дідусь, сидячи на своєму стільці, заснув. Друзі накрили його ковдрою й навшпиньки вийшли надвір. А там залізли на тую. Трілле радів, що він найкращий друг Лени, а вона нарешті має тата.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу