Ввечері друзі збилися докупи. Усе навколо було м'яким, вологим та дивно мовчазним. Розпалити вогонь було ніяк. Мумі-троль оглядав похмурий краєвид і думав, як же, напевно, потерпає від страху Земля, спостерігаючи за наближенням палаючої вогненної кулі! Він думав про те, як страшенно любить увесь світ. Але потім згадав про Маму і вирішив, що вона неодмінно придумає, як зарадити лихові.
Зранку комета в короні з вогненних язиків стала загрозливо великою. Друзі рушили в дорогу. Близько сніданкової пори їм стрінувся на велосипеді домовичок з дитям у торбі за спиною, з валізкою на багажнику та гронами торбинок на кермі. Мумі-троль впізнав його і довідався, що з Долини Мумі-тролів уже всі накивали п'ятами, бо Ондатр сказав, що комета впаде саме туди. Але Мама і Тато чекають на Мумі-троля на ганку.
Знову друзі побачили сотні гатіфнатів, які брели на схід. Усе морське дно, доки сягало око, шумувало біженцями. Усі нажахано позирали на небо. Хропся і Мумі-троль йшли і трималися за лапки. Нарешті вони дісталися протилежного берега моря і дуже зраділи. У лісі їм зустрівся ще один гемуль, який сердито буркотів сам до себе, тримаючи на колінах альбом з марками. Він навіть не знав про комету, бо був захоплений колекціонуванням. Зрозумівши, яка його чекає небезпека, Гемуль скрикнув і підібрав подоли своїх спідниць. (Гемулі завжди носять спідниці). Він приєднався до наших мандрівників.
Друзі стали свідками жахливої події. На ліс налетіла хмара коників-стрибунців, які пожерли усю зелень. Квітка за вушком Хропсі залишилася єдиною живою рослинкою. Хропусь занотував у зошиті, що це перша катастрофа, до якої призвела поява комети.
Друзі побрели далі сплюндрованим лісом. Надвечір знявся вітер, який перетворився в ураган. Хропусь сказав, що цей циклон — катастрофа номер два. Порив вітру вкрав у нього зошит, а в Гемуля вітер вихопив альбом з марками. Нарешті Мумі-троль придумав зробити з сукні Гемуля повітряну кулю, на якій можна врятуватися. Той не хотів віддавати, але друзі роздягнули Гемуля, знявши сукенку йому через голову. То була дуже велика, оздоблена торочками й воланами сукня.
Усі вхопилися за торочки Гемулевої хламиди, ураган підняв їх у повітря саме за мить до того, як на трясовину прикотився смерч і погнався за ними навздогін. Незадовго до півночі циклон охляв. Повітряна куля поволі опустилася в ліс і зависла на високому дереві. Втомлені мандрівники заснули. Вони були такі стомлені, що прокинулися аж о дванадцятій годині наступного дня.
У п'ятницю сьомого серпня панувало цілковите безгоміння та жахлива спека. Комета виросла до велетенських розмірів, і ні в кого не виникало сумніву, що прямує вона в Долину Мумі-тролів. Хропся боялася. Чмихові не йшло з голови кошеня, він заплакав. Нюхмумрик намагався підбадьорити його. Гемуль повсюди шукав альбом із марками, обличчя у нього зморщилося від горя. Було нестерпно гаряче, а у них – ні шматочка їжі, ані краплини води. Мумі-троль принюхався, а почувши запах спечених пиріжків, кинувся бігти. І враз перед ним з'явилася Долина Мумі-тролів.
Мама Мумі-троля в цей час прикрашала збитими вершками високий багатоярусний торт. Навколо торта гарними шоколадними карлючками було написано: "Моєму любому Мумі-тролеві", а вгорі красувалася цукрова зірка. Тато хвилювався, що Чмих і Мумі-троль не повернулися. До хатини увійшов Ондатр і сказав, що комета летить щодуху. Посмакувавши пиріжками, він сказав, що Мумі-троль біжить через міст у дуже строкатій компанії…
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Мама з Татом зраділи, побачивши сина, Чмиха і купу незнайомих істот. Мумі-троль відрекомендував батькам Хропсю, Хропуся, Нюхмумрика, Гемуля. Тут виявилося, що альбом з марками Гемуля є у Долині, бо його приніс вітер. Гемуль так зрадів, побачивши свій червоний альбом для марок! А Чмихові було дуже гірко, бо кошеня не прийшло привітати його з поверненням додому.
Прибулі пішли у хату, щоб поїсти, а Чмих залишився в саду. Однак кошеня не прийшло. Згодом усі вирішили перебратися до печери, бо Ондатр вважав, що комета впаде на город біля будинку.
Почалося велике переселення. Мама метушилася по хаті, Мумі-тато вантажив на тачку валізи, клунки, торбинки, кошики й пачки. Хропусь робив підрахунки. Мама хотіла забрати все, навіть мушлі навколо грядок і викопані троянди. Тато відкочував одну тачку за іншою на піщаний берег моря, а Мумі-троль з Нюхмумриком зносили речі до печери.
Спека стала нестерпною, мертвий берег осявало моторошне темно-червоне світло. Коли Тато Мумі-троля востаннє покотив тачку у Долину, Мама спробувала витягнути на подвір'я ванну. Зрештою нею залатали дірку в стелі печери, бо ванна не поміщалася у вхід до печери.
Чмих останнім покинув Долину. Всю дорогу до лісу він гукав кошеня, аж нарешті помітив його. Кошеня сиділо в моху і вмивалося. Воно пообіцяло, що прийде перед восьмою…
Потроху всі речі розташували всередині печери, вхід до печери Мама заслонила ковдрою, яку намастили Нюхмумриковою знаменитою підземною Сонячною Оливою. Ондатр не прийшов у печеру, а залишився у гамаку.
Годинник показував за п'ять хвилин сьому. Коли всі вже пообідали і перейшли до сиру, ззовні почулося голосне чмихання. То таки прийшов Ондатр. Коли була восьма, вони згадали про торт, та виявилося, що на нього сів Ондатр. Крім того, Чмих образився, що торт був на честь Мумі-троля, а кошеня досі не прийшло. Розлючений Чмих вийшов з печери. Він був такий засмучений і розгніваний, що забув про свій страх і згадав про нього щойно у лісі. І враз назустріч йому вийшло кошеня з задертим догори хвостиком.
О восьмій двадцять п'ять Мумі-троль пішов шукати Чмиха. Повітря над пустельним узбережжям було гаряче, мов у печі. Він біг щодуху, біг і гукав Чмиха. У запасі залишалося одинадцять хвилин. Нарешті він знайшов друга. Вони щодуху помчали назад, до печери. Услід підтюпцем бігло кошеня. А згори на них, на занімілу від жаху Долину Мумі-тролів летіла комета. У печері Мама сказала Чмиху, що дарує йому бабусині смарагди. Чмих більше не ображався.
І тієї ж миті розпечена палаюча комета впала на Землю. Гасова лампа перекинулась на пісок і згасла. Була рівно восьма година сорок дві хвилини та чотири секунди…
Міцно обійнявшись, усі забилися в найдальший закуток печери. Скелею теліпало і трясло. Вони лежали дуже довго. Мама знайшла гасову лампу, запалила її, і всі побачили, що кошеня спокійно умивається лапкою. Мама сказала, що всі лягають спати, а що накоїла комета, встигнуть побачити і завтра. Коли всі вляглися, Нюхмумрик заграв на гармонії колискову. Чмих заснув разом з кошеням.
Зранку Мумі-троль перший вийшов надвір. Червінь зникла, небо було зовсім безбарвним, а навколо – безгоміння. Мумі-троль взяв у лапки один із метеоритів, якими жбурлялася комета, почав його розглядати з усіх боків. Уламок був чорний, з гострими боками і дуже важкий. Нюхмумрик теж виліз із печери і, сівши поруч з Мумі-тролем, запалив свою люльку. Мумрик сказав, що комета тільки зачепила їх хвостом, а потім полетіла собі далі у простори Всесвіту. Друзі побачили, що море повертається. Хвилі заповнили всі глибини і западини.
Усі попрокидалися і схвильовано визирали з печери. Лише Гемуля з усього товариства не здивувало, що Земля все ще існує. Він впорядковував свої марки. Мама запропонувала з'їсти те, що лишилося від торта, вдома. Вона запитала, як гадають усі: ліс, сад і будиночок стоять на місці? "Я впевнений у цьому!" – сказав Мумі-троль.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу