Тарру каже, що, якби не епідемія, Коттара заарештували б, але ніхто не збирається доносити на нього. Коттар і сам визнає, що скоїв злочин, тому намагався покінчити з життям.
Рамбер розпочинає друге коло пошуків: знову домовляється з Гарсіа, Раулем і Гонсалесом. Останній розповідає, що квартали міста повністю підконтрольні поліції. Братів-стражників вони не застають вдома.
Журналіст запрошує Тарру і Ріє у гості. Рамбер цікавиться роботою санітарних дружин. Він каже, що якби не особливі причини, він теж би ставу ряди добровольців. Ріє запевняє Рамбера, що той надає перевагу коханню, але журналіст відповідає, що лікарю легко про це говорити, бо йому нема чого втрачати. Коли Ріє покидає кімнату, Тарру розповідає, що лікарева дружина знаходиться у санаторії для тяжкохворих.
Уранці Рамбер просить у лікаря дозволу працювати у сандружині, поки не матиме нагоду залишити місто. Ріє дякує йому.
Частина III
У серпні чума з'являється вже і у ділових кварталах. Мешканці впевнені, що вітер розносить "насіння" чуми.
Розпочинаються пожежі. Деякі люди підпалюють власні будинки, сподіваючись у такий спосіб знищити чуму. Пожеж стає менше, коли поліція ув'язнює підпалювачів.
Караульні пости посилюються, тому будь-які спроби вирватися з міста безрезультатні. Утім, люди кидаються грабувати оселі, які палають від пожеж або є закритими. Мародерство продовжується, але влада вдає, що нічого не бачить. Після одинадцятої, запроваджують комендантську годину.
Також змінюються й поховання мертвих: формальності спрощуються, траурна церемонія відміняється. Все проходить з великою швидкістю. Незабаром з'являються труднощі з продуктами, тож мешканців відволікають суттєвіші проблеми.
Труни закінчуються. Декілька похоронних організацій об'єднуються для спільної роботи. У лікарні доктора Ріє залишається лише п'ять домовин. Небіжчиків у труні довозять до цвинтаря, а потім домовину повертають у лікарню. Це повторюється безліч разів. Префектура забороняє родичам перебувати на похованні.
З'являється дефіцит персоналу. Економіка Орана розладнана, а це велика кількість безробітних. Владі доводиться використовувати як робочу силу в'язнів.
Епідемія набуває розмаху. За розпорядженням спалюються трупи загиблих та їх речі. Для перевезення мертвих людей використовують трамваї.
На ранок густий дим окутує райони міста.
Автор вважає, що люди, переживши чуму, пам'ятатимуть її "в образі нескінченної ходи у замкнутому просторі, яка все знищує на шляху. Вона позбавляє здатності кохати і дружити, тому що кохання вимагає майбутнього, а чума дарує тільки миттєвість".
Частина IV
Восени чума повністю володіє містом. Ріє і його друзі вже сильно втомлюються від роботи. У них з'являється якась байдужість до всього. Вони сумлінно працюють, але не мають уявлення про всіх жертв, не знають чи відступає чума.
Гран теж не може назвати загальну кількість хворих. Коло спостережень Тарру звужується.
Ріє не вірить телеграмам, які надсилає дружина, тож сам зв'язується з лікарем санаторію. Той відповідає, що стан жінки погіршився, але запевняє, що роблять усе можливе. Ріє нікому про це не говорить.
Кастель створює нову вакцину. Він випробовує її на синові слідчого Отона, якого тільки привезли у лікарню. Ріє вважає цей випадок безнадійним. Доктор розуміє, що не в змозі лікувати людей, а лише ставити діагноз.
У місті тільки Коттар виглядає життєрадісним і веселим. Він каже, що, безперечно, справи погані, але всі сидять у ямі. Тарру намагається переконати Коттара, що важливо мати чисту совість. Коттар же впевнений, що "єдиний засіб об'єднати людей — це наслати на них чуму".
Рамбер має нагоду покинути місто, але не робить це. Він знає, що бути щасливим одному — соромно. Журналіст розповідає друзям, що раніше не почувався у місті своїм, а тепер всі люди причетні до чуми.
Вакцину Кастеля випробовують на сині Отона. Хлопчик дуже страждає. Ріє каже, що дитина опирається хворобі значно довше, ніж інші, але невдовзі вона помирає. Тарру каже Кастелю, що потрібно спочатку розпочинати всю боротьбу.
З тих пір, як отець Панлю вступає до лав санітарної дружини, він віддає всі сили боротьбі з хворобою. Священик сильно хворіє, але відмовляється від допомоги лікаря. Все ж коли Бернар оглядає його, то не бачить симптомів чуми, крім кашлю. Уранці санітари знаходять мертве тіло. На картці пишуть, що випадок сумнівний.
День поминання мертвих проходить цього разу не так, як завжди. На цвинтар ніхто з живих не йде. Коттар каже, що тепер кожний день — свято померлих.
Чума досягає вищого щабля і зупиняється на ньому. Доктор Рішар упевнений, що епідемія спадає завдяки вакцині доктора Кастеля.
Чума забирає життя Рішара, саме тоді, коли смертність у місті стабілізується. Санітарна служба, організована Ріє, вже справляється зі всіма обов'язками.
Продовольчі проблеми зростають. Спекулянти продають харчі за шалені гроші. На стінах будинків з'являються надписи: "Хліба або волі".
Настає листопад з холодними ранками. Тарру розповідає Ріє, що його батько був помічником прокурора і часто прирікав людей на смерть. Хлопець не міг таке прийняти, тому пішов з дому. Батьки померли. У вісімнадцять років Жан зазнав злиднів, але багато працював і невдовзі досяг певного успіху. Його цікавили смертні вироки. Тарру знайшов однодумців. Одного разу він був присутнім на страті, і злякався. Жан розуміє, що багато часу "розносив" чуму. Епідемія в Орані нічого нового йому не показала. Він вважає, що кожному потрібно слідкувати, щоб "випадково не передати комусь заразу із свого організму". Він вважає, що потрібно уникати зла, тому завжди підтримує жертв.
Тарру усупереч усім заборонам пропонує доктору скупатися в морі. Ріє відчуває себе щасливим. Для нього це справжній відпочинок.
Узимку міська влада розраховує, що припинення епідемії, але їх надії не справджуються. Відкривають додатковий лазарет, і доктор тепер залишається наодинці з кожним хворим. Ріє помічає, що пацієнти вже намагаються йому допомогти. Лікар вже не почуває себе самотнім.
Слідчий Отон просить знову відправити його у карантин, але тепер у складі добровільної дружини. Ріє бачить, що чоловік змінився.
Рамбер через братів-стражників налагоджує листування із дружиною.
Коттар багатіє на своїх махінаціях. Він задоволений життям.
Їхнє Різдво не схоже на християнське свято. Раніше воно об'єднувало багатих і бідних, а тепер заможні приховують свою ганебну розкіш.
Гран зникає напередодні Різдва. Його знаходять біля магазину іграшок. Ріє згадує, як біля вітрини відбулося заручення Жозефа й Жанни. Гран розповідає, що планує написати жінці листа, але раптом він хворіє і наказує спалити свій рукопис.
Ріє каже, що Гран навряд чи доживе до ранку. Тарру погоджується залишитися з хворим. Проте хворому стає краще, а надвечір стає зрозуміло, що чоловік врятований.
Протягом тижня доктор спостерігає одуження декількох людей. Читаючи останнє зведення про епідемію, доктор бачить, що хвороба відступає.
Частина V
Чума швидко зникає. Настає незвичайний для міста зимовий холод. Вакцина Кастеля, яка раніше була безрезультатною, тепер рятує людей. Тільки інколи хвороба забирає життя кількох хворих, як-от слідчого Отона.
Чума відступає, але ніхто не наважується сказати, що це остаточна перемога. У магазинах знижуються ціни, хоча постачання продуктами не покращилось. Це диво, бо чума відступає і в душах.
Префектура оголошує, що епідемія переможена. На вулиці виходять щасливі люди. Тільки Коттар ходить засмучений. Грана знову взявся до роботи.
Коттар тільки інколи виходить на вулицю, щоб купити необхідне. Одного разу Тарру випадково зустрічає Коттара і каже, що місто незабаром відкриють, але вони поводитимуться так, наче нічого й не було, хоч насправді нічого не забудуть.
Ріє бачить у Тарру симптоми двох форм чуми — бубонної і легеневої. Чоловік помирає.
Бернар отримує звістку, що померла його дружина. Але він знає це вже тиждень.
"На світанку чудового лютневого дня нарешті відкриваються ворота міста...". Мешканці Орану, які вижили, радісно це святкують. Для них цей день особливий. Рамбер бачиться зі своєю жінкою. Щасливі люди не помічають тих, для кого хвороба ще триває.
Ріє йде у передмістя, бо хвороба не дає відпочинку. Він повертає на вулицю, де живе Коттар, і дивиться на щасливих людей. Він вважає справедливим, коли радість з'являється хоча б на деякий час.
На кінець хроніки оповідач зізнається, що її автор — доктор Ріє. Він намагається передати у творі тільки правду.
Коли доктор підходить до будинку, його зупиняє патруль. Виявляється, Коттар збожеволів і стріляє у всіх перехожих.
Над портом лунає великий феєрверк. Тарру, Коттара і всіх мертвих забувають.
Ріє переконаний: "будь-яка радість завжди знаходиться під загрозою, бо мікроб чуми ніколи не помирає, тому може настати день, коли хвороба розбудить пацюків і пожене їх помирати на вулицях щасливого міста".
Висновки:
"Чума" — філософський роман-притча. Твір написано у формі хроніки епідемії чуми, що почалася в Алжирі. У романі висвітлено історичні та філософські проблеми;
у творі хвороба символізує не тільки епідемію та паніку, а й штучне зло принесене ззовні;
автор зауважує, що "Чума" — це боротьба європейського опору проти нацизму". Але це не тільки коричнева чума (фашизм, який панував у Європі), а й загальнолюдське зло, яке загрожує всьому людству;
автор каже, що "будь-яка радість завжди знаходиться під загрозою, бо мікроб чуми ніколи не помирає", тому кожному потрібно осмислити своє ставлення до норм моралі та загальнолюдських цінностей.