Дві сотні швачок шили йому сорочки з найцупкішого полотна, яке вони мусили складати в кілька разів. Мірки знімали з великого пальця його правої руки, бо в ліліпутів математично точно вирахувано, що обвід великого пальця вдвічі більший від обводу зап'ястка, обвід зап'ястка вдвічі більший від обводу шиї, а обвід шиї вдвічі більший від обводу стану.
Одяг шили триста кравців. "Коли камзол був готовий, він скидався на ковдри, які шиють англійські дами з клаптиків матерії, з тією різницею, що був весь одного кольору".
Триста кухарів варили їжу в невеличких хатках, побудованих коло дому Гуллівера. Однієї тарілки зі стравами вистачало на один ковток. Якось його почастували таким величезним окостом, що його стало вкусити аж на три рази, але це був рідкісний випадок.
Одного дня імператор заявив, що хоче пообідати з Гуллівером в супроводі дружини, молодих принців та принцес. Той їв більше, ніж звичайно, бажаючи вразити двір. І Флімпен, лорд-канцлер скарбниці, ворог велетня, потім відзначив, що утримання Чоловіка Гори вже коштувало його величності понад 1,5 мільйона спрагів (найбільша в Ліліпути золота монета), і порадив імператорові позбутися Гуллівера при першій нагоді.
І незабаром чужинець помітив, що втрачає прихильність його величності.
VII
У цьому розділі Гуллівер повідомляє про таємні інтриги, що аж два місяці велися проти нього.
Саме коли він збирався відвідати імператора Блефуску, одного вечора цілком таємно прибув до нього поважний придворний і, не називаючи свого імені, зажадав побачення. Він сказав, що Гуллівера обвинувачують у державній зраді та інших злочинах, за які карають смертю, та показав звинувачувальний акт. Рада вирішила виколоти Гулліверу обоє очей, така кара якоюсь мірою задовольнила б правосуддя. А згодом, так вважав імператор, можна буде покарати його іще тяжче. Через три дні до Гуллівера відрядять секретаря, і він прочитає звинувачувальний акт.
Коли його ясновельможність поїхала, Гуллівер залишився вкрай стурбований та збентежений. Нарешті він спинився на такому рішенні. Маючи офіційний дозвіл його величності відвідати імператора Блефуску, він написав секретареві, що був його приятелем, листа, повідомляючи, що від'їжджає. Не чекаючи відповіді, він того ж дня подався до морського берега, де стояв флот. Там конфіскував військовий корабель, прив'язав до його носа канат, підняв якорі, роздягся, поклав у корабель свій одяг і, тягнучи судно за собою, дістався до королівського порту Блефуску, де народ уже чекав на нього. Імператор Блефуску в супроводі найяснішої родини та найзначніших вельмож вирушив йому назустріч. Гуллівер сказав його величності, що прибув до них згідно з обіцянкою і з дозволу імператора, його володаря, заради високої честі побачити такого могутнього монарха.
VIII
Через три дні по прибутті до Блефуску, Гуллівер помітив на відстані півліги у відкритому морі щось схоже на перевернутий човен. Він пригнав його до берега. Човен був велетенського розміру, як вважали блефускіанці. Тоді Гуллівер сказав імператорові, що цей човен послала йому його щаслива доля, щоб дати змогу дістатися до якогось місця, звідки він зможе повернутися на батьківщину, і попросив його величність дати потрібні для обладнання судна матеріали, а разом із тим і дозвіл виїхати. Той погодився.
Через деякий час посланець із Ліліпутії прибув до Блефуску з копією звинувачувального акта. Імператор Блефуску по триденній нараді послав дуже чемну відповідь із безліччю перепрошень. Він писав, що вислати Гуллівера зв'язаного, як то добре розуміє його брат, не має змоги і що незабаром обидва монархи зможуть полегшенно зітхнути, бо велетень знайшов на березі величезне судно, на якому може вирушити в море.
Із цією відповіддю посланець повернувся до Ліліпутії.
Це змусило Гуллівера поквапитися і виїхати раніше, ніж збирався, а двір охоче допомагав йому в цьому. 500 майстрів зшили двоє вітрил, Гуллівер зробив снасті, великий камінь пристосував замість якоря.
Через місяць, коли все вже було готове, його величність подарував Гулліверу свій портрет на весь зріст, який велетень зараз же сховав у рукавичку, щоб не пошкодити його. У човен було покладено сто волячих і триста овечих туш, відповідний запас хліба та напоїв і стільки готових страв, скільки спромоглися приготувати чотириста кухарів.
24 вересня 1701 року о шостій годині ранку Гуллівер напнув вітрила. Невдовзі він побачив судно. Нелегко висловити радість, що охопила його, коли побачив англійський прапор. На судні Гуллівер зустрів свого давнього товариша і все розповів йому, що сталося, але той не повірив йому, гадаючи, що пережиті злигодні потьмарили розум приятеля. Але Гуллівер дістав із кишені корів та овець, що їх узяв із собою.
В Англії він заробив чималі гроші, показуючи свою худобу різним поважним особам і просто цікавим, а перед тим як вирушити в другу подорож, продав за шістсот фунтів.
Пробувши з дружиною та дітьми тільки два місяці, він попрощався і сів на купецький корабель "Пригода". З описом цієї подорожі читач зможе ознайомитися в другій частині мандрів.