Гуллівер дізнався, що у ліліпутів є звичай, запроваджений нинішнім імператором та його міністрами, дуже відмінний від практики колишніх часів. Якщо суд ухвалює особливо суворий вирок, то імператор на засіданні державної ради завжди виголошує промову, підкреслюючи свою велику ласкавість і доброту. Промову зараз же оголошують по всій державі, і ніщо не жахає народ так, як це вихваляння милосердя його величності, бо що довші й пишніші такі панегірики, то, як помічено, жорстокіша буває кара та безневинніша жертва. Таке нововведення можна назвати яскравим штрихом до образу імператора, адже це зла, жорстока і самовпевнена людина, яка, отримавши допомогу від Гуллівера, дозволила виколоти йому очі.