Борменталь переїхав жити до Преображенського і ночував з Шариком в приймальні. Він надумав виховати з Шарика психічну особистість, але зрозумів, що професор щось задумав, бо вивчає весь час історію чоловіка, у якого взяли органи. А їх взяли у Клима Григоровича Чугуєва, якому було 25 років, якого тричі судили. Він грав на балалайці по шинках, а помер тому, що його вдарили ножем у серце у якійсь пивничці.
6
Був кінець січня. Пилип Пилипович читав у газеті замітку про те, що дивна істота в його квартирі − його незаконнонароджений син. Професор покликав Зіну і наказав привести Шарика, який за стіною не переставав грати на балалайці. У кімнату зайшов чоловік маленького зросту з несимпатичною зовнішністю. Костюм його був порваний і в соломі. Він поглядав на професора і курив сигарету. Пилип Пилипович наказав Шарику не спати більше в кухні, бо він заважає жінкам. Шариков відповів, що це не жінки, а звичайна прислуга. Професору не подобався зовнішній вигляд підопічного, а також його поведінка, адже Шарик постійно грубіянив, зачіпляв жінок, всюди плював. Коли Шарик назвав професора татусем, це ще більше розгнівило Преображенського.
Шарик заявив професору, що йому потрібні документи, адже з домоуправління уже питають його, коли він тут пропишеться. Та й для біржі та обліку в армії йому потрібні документи. Шарик сказав, що від сьогодні його зватимуть Поліграф Поліграфович, а прізвище він собі залишить Шариков.
* * *
До професора завітав голова будинкового комітету Швондер, який хотів, щоб Пилип Пилипович написав, що громадянин Шариков Поліграф Поліграфович проживає у нього і "зародився" саме у його квартирі, і потребує документів. Швондер говорив, що не може допустити у будинку проживання особи, яка не має документів та не перебуває на обліку в армії. Тут Поліграф Поліграфович уточнив, що воювати не піде, бо він каліка (має шрам на голові) і йому мали б дати білий білет.
Пилип Пилипович хотів переселити Шарикова у якусь іншу квартиру в будинку, але Швондер сказав, що зараз порожніх квартир немає.
Залишившись наодинці з Борменталем, професор пожалівся, що більше не витримує Шарикова і дуже втомився від цього всього. Раптом у квартирі почався якийсь гармидер. Чоловіки вибігли і дізналися від Зіни, що Шариков ловить у квартирі кота. Шариков опинився у ванній, з якої згодом не міг вибратися, бо замок не відкривався. До цього ж Шариков висмикнув кран, і вода заповнювала ванну кімнату. Професор наказав Борменталю відпустити всіх пацієнтів, бо сьогодні приймати уже не буде. Довелося бігти по швейцара Федора, щоб він визволив Шарикова. Коли двері ванної відчинилися, вода затопила квартиру. "Бити будете, татусю?" − донісся з ванної голош Шарикова. "Бовдур", − коротко озвався Пилип Пилипович.
Зіна і Дарія Петрівна почали прибирати, а настирливі пацієнти усе домагалися зустрічі з професором. Швейцар Федор пожалівся професору, що Шариков вибив скло у вікні сьомої квартири і пристає до жінок. Пилип Пилипович заплатив за скло. Більше він не міг терпіти, тому зловив Шарикова і замкнув у приймальній.
7
Якось Шариков попросив Борменталя зводити його в цирк, хоч професор радив піти в театр. Шарикову зовсім не подобався театр, бо він вважав, що там валяють дурня, і "одна контрреволюція". Тоді Пилип Пилипович запропонував йому прочитати якусь книжку, але Шариков розповів, що уже читає переписку Енгельса з Каутським, але від цієї писанини у нього голова пухне. Потім він заявив, що всю власність треба поділити між людьми, адже одні живуть у сімох кімнатах, а інші не мають нічого. Професор зрозумів, що натяк про нього. Він разом з Борменталем накинулися на Шарикова з обвинуваченнями, адже той поламав вчора кран, вбив кота, вкусив даму на сходах, зірвав прийом пацієнтів. Довідавшись, що книжку Шарикову дав Швондер, професор наказав Зіні знайти і спалити її.
Пізніше Іван Арнольдович поїхав з Шариковим у цирк, але перед цим прочитав, чи не буде у програмі котів. А професор чомусь дістав банку з частиною мозку Шарика і уважно її розглядав. Потім він надійно сховав банку, замкнувши у шафі.
8
Невідомо, на що наважився Пилип Пилипович. Протягом наступного тижня він нічого дивного не робив. Днів через десять після історії з котом і водою Шариков отримав свої документи. Професор сказав, що знайде йому квартиру, але Шариков заявив, що не дурний, щоб з'їжджати звідси, адже він член житлового товариства, тому йому у Преображенського належить 16 квадратних аршинів. Пилип Пилипович сказав, що скоро не витримає і застрелить того Швондера, а Шарикову пригрозив, що не годуватиме його, якщо вестиме себе погано.
Наступної ночі Борменталь і професор сиділи в кабінеті і міркували про останні події, бо цього вечора Шариков вкрав у професора гроші, пропав з квартири, а потім повернувся пізно п'яний і у компанії двох невідомих, які виявили бажання тут ночувати. Поки швейцар дзвонив у поліцію, невідомі пішли, але встигли вкрасти малахітову попільничку, боброву шапку і палицю професора. Шариков насмілився заявити, що це все вкрала Зіна.
Чоловіки курили, Борменталь шептав Пилипу Пилиповичу, що найкращий вихід − позбавитися назавжди Поліграфа Поліграфовича. Та професор був категорично проти, бо їх можуть викрити. Його, професора, може ще не сильно покарають, а от Борменталя… Та професор признався, що дуже шкодує про свій експеримент. Він говорив, що собаці можна пришити мозок Спінози чи ще когось дуже мудрого, але це зовсім не потрібно, бо будь−яка звичайна жінка може народити генія, адже природа про це подбала. Борменталь запропонував, що сам нагодує Шарикова миш'яком. Пилип Пилопович строго заборонив: ніколи не можна йти на злочин, потрібно жити з чистими руками. Борменталь сказав, що коли Шарикова обробить Швондер, буде ще гірше. Та професор сказав, що Шарикова хтось може налаштувати і проти Швондера. Борменталь погодився, адже Шариков − людина з собачим серцем. Та тут професор заперечив: Шариков проявляє уже тільки залишки собачого, і в нього вже не собаче, а людське серце,але найгірше з усіх, які існують у природі.
Раптом чоловіки почули шум. Вони вийшли з кімнати і побачили, що Шарикова тягне Дарія Петрівна. Виявилося, що негідник заліз у спальню прислуги, та на щастя його помітили, поки він не накоїв біди. Борменталь накинувся на п'яного Шарикова, професор просив спинитися. Борменталь відклав покарання до ранку, коли Поліграф витверезіє.
9
Та зранку Поліграф Поліграфович зник з квартири. Борменталь побіг у домуправління, бо думав, що втікач там. Але там його не було, а Швондер кричав, що він не сторож вихованця професора, тим більше що цей вихованець вчора взяв тут сім рублів. Швейцар обшукав увесь дім, та Поліграфа не було ніде. З'ясувалося, що Шариков прихопив з собою бутилку алкоголю з буфету, свої документи і три рублі, які позичив у Дарії Петрівни. Остання разом з Зіною висловлювали надію, що Шариков більше не повернеться.
Та скоро Поліграф Поліграфович прибув додому. Його привезла вантажівка, і він усім розповів, що знайшов собі роботу − завідує підвідділом очищення міста Москви від бродячих тварин (котів та інших), а влаштував його Швондер. Шариков почав вибачатися перед жінками за свою нічну витівку, а Борменталь кинувся його душити.
Після цього у квартирі два дні був спокій. Поліграф Поліграфович зранку їхав на роботу, а ввечері тихо їв у компанії професора і Борменталя. Хоч Борменталь і Шаріков спали в одній кімнаті, вони не розмовляли. А через два дні Шариков привів у квартиру якусь жінку і оголосив, що одружується з нею. Професор серйозно поговорив з жінкою і розповів про "походження" Шарикова. Виявилося, що Поліграф збрехав їй, що був поранений на війні. Жінка пішла геть.
Наступного дня до професора прийшов його колишній пацієнт. Він був у воєнній формі, дуже просив прийняти його і таки добився до Преображенського. Пацієнт сказав, що хоче попередити, і витяг з портфеля документ, який дав професору.
Пилип Пилипович прочитав донос Шарикова. Той писав, що професор погрожував вбити Швондера, що говорить контрреволюційні речі, наказав спалити книгу Енгельса, а асисистент Борменталь в усьому підтримує його, живе у його квартирі, хоч там не прописаний. Донос був завірений Швондером.
* * *
Коли Поліграф Поліграфович вернувся з роботи, професор покликав його в оглядову. Там уже був Борменталь. Пилип Пилипович наказав Шарикову зібрати усі речі і забиратися геть з квартири. Та Шариков раптом витяг револьвер. У Борменталя впала сигарета… А через кілька секунд Пилип Пилипович уже бігав від шафи до кушетки, на якій лежав Шариков, а у нього на грудях поміщався хірург Борменталь і душив його маленькою білою подушечкою.
Цього дня професор написав на вхідних дверях оголошення про те, що не приймає. Зіні і Дарії Петрівні він наказав замкнути усі двері. У квартирі цього вечора була абсолютна тиша.
Епілог
Вночі через десять днів до квартири професора зайшла міліція, слідчий і купа народу, серед якого − Швондер і швейцар Федор. Міліціонери мали ордер на обшук. Пилип Пилипович спитав, у чому причина. Йому пояснили, що його, Борменталя, Зінаїду Буніну і Дарію Іванову звинувачують в убивстві Поліграфа Поліграфовича Шарикова. Професор сказав, що це його пес, якого він оперував. А потім Пилип Пилипович покликав Шарика. З кабінету вибіг собака. Декуди він мав лисини, а на лобі мав шрам. Соба пройшов трохи на задніх лапах, а потім скочив на крісло. Міліціонери не вірили очам. Вони сказали, що Шариков служив в очистці… Професор перебив і сказав, що туди Шарика записав Швондер, а потім додав, що наука не знає способів перетворювати звірів у людей. Більше проти професора звинувачень не було, тож квартиру покинули усі непрохані гості.
* * *
Шарик лежав на килимі. Його трохи боліла голова після операції, але він думав, що йому все-таки дуже добре живеться у професора.