Сестри навіть називали її "маленьким Рафаелем". Дівчина не дуже добре вчилася, але у класі її поважали за гарні манери і розумні елегантні слова. Всі любили Емі і потурали їй. Емі часто страждала від того, що їй доводилося доношувати одяг двоюрідної сестри. І хвилювало її не те, що одяг був чужий, а те, що був немодний, а кольори зовсім не поєднувалися. Авторитетом для Емі була Мег, а для Бет − Джо.
Того вечора сестри ділилися враженнями за цілий день. Джо розповіла, як тітка почала цікавитися цікавими книжками, адже раніше дівчина читала їй тільки нудні. Мег розповідала, що містер Кінг, у якого вона працює, вигнав з дому старшого сина. Емі розповідала про пригоди в школі, а Бет розповіла, що бачила у рибній крамниці, як містер Лоренс купив велику рибину для якоїсь бідної жінки.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Глава V
Сусідський візит
Якось Джо зібралася в сад, щоб розчистити доріжки від снігу. Насправді їй хотілося поглянути, що робиться біля будинку Лоренса, бо Джо мріяла подружитися з Лорі.
Дім Марчів виглядав бідно, а от дім Лоренсів був розкішним. Та туди рідко приходили гості. Старий Лоренс весь час проводив із внуком, для якого найняв приватного вчителя містера Брука. Дім Лоренсів здавався Джо зачарованим казковим замком. Вона розуміла, що Лорі хоче мати друзів, але він дуже сором'язливий. У вікні з'явився Лорі і розповів Джо, що тиждень хворів. Він запросив дівчину в гості. Джо знала, що його дідуся нема, тому погодилася, але спершу запитала дозволу в мами.
Джо принесла хлопцеві бланманже і малих кошенят, щоб він погрався. Лорі так захопився грою з кошенятами, що його сором'язливість зникла. Виявилося, що він добре знає усіх чотирьох сестер, бо часто спостерігає за ними з вікна. Він розповів, що його батьки померли, а він живе з дідусем. Джо запросила хлопця до себе в гості, але спитала, чи пустить його дідусь. Лорі розповів, що дідусь тільки на перший погляд суворий, а насправді дуже добрий. Лорі і Джо подружилися, дівчина розповіла багато про свою роботу і сім'ю. Потім вони говорили про книги, адже Лорі теж дуже любив читати. Хлопець повів Джо у бібліотеку, яка просто вразила її. Та тут прийшов лікар, і хлопець мусив покинути її одну. Дівчина побачила у бібліотеці портрет Лоренса−старшого і почала говорити до нього, що зовсім не боїться його, а її дідусь був набагато красивішим за нього. Це все почув Лоренс, що саме зайшов у бібліотеку. Старий добре прийняв дівчину і сказав, що її дідусь був його добрим товаришем. Джо наважилася сказати старому, що Лорі потрібні друзі, і подякувала за подарунок на Різдво.
Старий запросив дівчину на чай, до них приєднався Лорі. Згодом хлопець повів дівчину в оранжерею, а потім Лоренс попросив Джо заграти на роялі. Джо розповіла, що не вміє грати, а от її сестра Бет дуже вправна у цьому. Лорі сам сів за рояль і почав грати, але Джо помітила, що старий незадоволений цим. Коли дівчина йшла додому, Лорі пояснив, що дідусеві не подобається, коли він грає.
Вдома Джо розповіла матері і сестрам про свій візит. Мама дозволила дівчатам дружити з Лорі і мріяла розпитати старого Лоренса про свого батька. Мег уже мріяла опинитися в оранжереї, Бет хотіла зіграти на роялі, а Емі − поглянути на картини і скульптури. Дівчата ще не знали, що батько Лорі був одружений з піаністкою−італійкою, а старому Лоренсу це не подобалося. Він не спілкувався після шлюбу з сином і невісткою, та коли ті померли, старий взяв до себе онука і виховував його та оберігав. Любов до музики Лорі успадкував від матері.
Того вечора Бет згадала, що вони досі грають ролі пілігримів, і вирішила, що дім Лоренса стане для них Казковим палацом.
Глава VI
Казковий палац
Через деякий час сестри зрозуміли, що дім Лоренса справді казковий, але на дорозі до нього треба перемогти "Левів", і найгрізнішим з них був дідусь Лорі. Левом також була їхня бідність, яку дівчата відчули гостріше, бо не могли прийняти вдома Лорі на належному рівні. Але на їхню дружбу це не впливало. Вони багато гралися і просто чудово проводили час. Інколи дівчата приходили до Лорі і займалися тим, що любила найбільше: Мег гуляла в оранжереї, Джо сиділа в бібліотеці з Лоренсом, Емі перемальовувала картини. Найгірше було Бет. Вона мріяла зіграти на хорошому роялі, але боялася, що своєю грою потривожить Лоренса. Та старий одного разу сам запропонував Мармі, щоб котрась з дівчат приходила грати.
Наступного дня, коли містери Лоренси пішли з дому, несмілива Бет вперше заграла. Дівчина кожного дня непомітно приходила, грала і тихенько йшла додому. На знак вдячності дівчина пошила містеру Лоренсу чудові тапочки і прикрасила їх вишивкою з фіалками. Він отримав подарунок і так зрадів, що подарував Бет новенький рояль. У записці він написав, що фіалки − його улюблені квіти, а цей рояль належав його внучці, якої уже нема між живих. Сім'я Марчів була вражена, коли сором'язлива Бет побігла садом до будинку Лоренса. Там вона прибігла в кабінет Лоренса і стала дякувати. Бет обняла його і поцілувала, а Лоренс посадив Бет на коліна і відчув, наче його онучка несподівано воскресла.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Глава VII
Долина принижень
Якось Емі розповіла сестрам, що їй потрібні гроші на цукерки−лимончики, адже у класі всі діти купують їх і пригощають друзів. Усі діляться з Емі, і вона мусить купити і віддати їм. Мег дала Емі гроші, і наступного дня дівчинка принесла в клас торбинку з двадцятьма чотирма лимончиками. Дівчата наввипередки почали проявляти прихильність до Емі, щоб отримати цукерку.
Того ж дня якась офіційна людина відвідала школу і похвалила малюнки Емі. Дівчинка тріумфувала. Та одна з однокласниць донесла вчителеві, що Емі ховає в парті лимончики. Вчитель містер Девіс уже попереджав дітей не приносити у школу цукерки і не їсти їх на уроках. А сьогодні він мав дуже поганий настрій, тому Емі й отримала найвищу кару. Спершу вчитель наказав викинути усі цукерки у вікно, а потім поставив дівчинку перед класом, і вона стояла до кінця уроку. Подруги, яким призначалися цукерки, гнівно поглядали на вчителя, а одна дівчинка, яка дуже любила ці цукерки, розплакалася. Емі дістала кілька ударів по долонях і назавжди запам'ятала це покарання.
Вдома старші сестри і місіс Марч вирішили, що вчитель перегнув палицю, тож тепер Емі не ходитиме до школи. А наступного дня Джо пішла до школи і забрала усі речі Емі. Мама вирішила написати про цю пригоду татові, а той мав вирішити, в яку школу віддати дочку.
Глава VIII
Ангел безодні
У суботу Емі побачила, що дівчата кудись збираються. Вона здогадалася, що вони йдуть разом з Лорі у театр. Емі теж хотіла піти, але після застуди була ще слабка. Джо пояснила їй це, але Емі не здавалася. Мег уже вирішила брати Емі, але Джо сказала, що в такому разі не піде вона, і тоді Лорі образиться. Насправді Джо не хотіла сидіти в театрі і приглядати за непосидючою молодшою сестрою. Отож Емі не пішла, але перед відходом сестер пообіцяла, що обов'язково помститься Джо.
У театрі Джо не могла перестати думати, як же Емі помститься їй. Вдома Джо оглянула свою кімнату, бо часто ображена Емі все там розкидала. Та цього разу Емі зробила дещо інше − вона спалила зошит сестри, куди та записувала свої казки. Джо кинулась на Емі, Мег кинулась рятувати Емі, а Бет намагалася втихомирити Джо. Коли про це дізналася мама, вона пояснила Емі, що її вчинок дуже поганий. Джо пишалася своїм зошитом, у якому містилося шість казок. Усі сім'я вважала, що у дівчини є талант, і ці казки Джо надіялася колись видати. Згодом Емі попросила пробачення у Джо, але та відповіла, що ніколи не пробачить. Перед сном мама попросила Джо все ж таки пробачити сестрі.
Наступного дня усі сестри були засмучені. Джо вирішила піти покататися на ковзанах разом з Лорі. Емі вирішила піти за сестрою, а Мег порадила їй підійти до Джо тоді, коли вона буде з Лорі і виглядатиме щасливою, і просто поцілувати сестру.
Побачивши Емі на льоду, Джо демонстративно відвернулася. Вона не звертала уваги на сестру, що їхала позаду. Лорі крикнув Джо, щоб не каталася посередині ріки, бо там тонкий лід. Джо зрозуміла, а от Емі не звернула уваги на крик Лорі. Джо оглянулась і хотіла попередити сестру, але потім вирішила, що хай сестра дбає про себе сама. І кинулась доганяти Лорі. Нічого не підозрюючи, Емі поїхала на середину річки і раптом опинилася у воді. Першим це побачив Лорі і кинувся на порятунок. На щастя, вони з Джо швидко витягли Емі і занесли додому.
Джо почувалася винною і все розповіла мамі. Місіс Марч заспокоїла дочку і сказала, що у неї самої характер був іще гірший, але вона приборкувала себе і навчилася приховувати свою дратівливість. У цьому їй часто допомагав чоловік. Він ніколи не виходить з себе, завжди вірить в краще і ніколи не відчуває відчаю. Джо попросила маму давати їй знак, якщо вона бачитиме, що вона занадто дратується, і тоді Джо намагатиметься заспокоїтися. Того вечора Джо пізнала не тільки гіркоту каяття, але і радість самопожертви і стриманості.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Глава IX
Ярмарок марнославства
Був квітень. Підопічні Мег захворіли на кір, тож дівчина мала вихідні. На неї чекав від'їзд до подруги Енні Моффат, яка на новорічному балу запросила її погостювати. На Мег чекали два тижні розваг. Джо, Бет і Емі допомагали сестрі збирати речі для поїздки. Лорі пообіцяв Мег, що відправить їй квітів з оранжереї.
Місіс Марч не дуже хотіла відпускати дочку, бо боялася, що після повернення буденне життя здасться Мег безрадісним. Моффати були світськими людьми, жили багато та елегантно, але не відрізнялися ні справжньою освіченістю, ні інтелігентністю.
У гостях Мег сподобалася вишукана їжа, поїздки у кареті і різні святкові заходи. Дівчина й сама раптом стала манірною, постійно вживала французькі слівця і мріяла стати багатою. Рідний дім тепер здавався їй дуже убогим. У Енні було багато друзів, і кожний вечір був веселим.