Однокласники розглядали її зі здивуванням і захопленням. Учитель математики проігнорував її, вдаючи, ніби зовсім не помітив її приходу.
Три останні ночі дівчина дуже мало спала. Кожної ночі щонайменше разів із десять її будили то Пепі, то Меді, бо хворіли. У п'ятницю після обіду в Меді та Пепі вже майже не було температури, а мамі й Марі-Луїзі стало трохи краще. Маргарита теж вирішила трохи прилягти. Її лихоманило, боліла голова, тремтіли коліна і страшенно хотілося спати. Вона теж захворіла.
Коли дівчина прокинулася, у квартирі був ще й Гінцель. Виявилося, що він купив усі необхідні продукти. Маргарита хотіла піти до ліжка, але в неї так запаморочилось у голові, що вона мало не впала. Гінцель допоміг їй підвестися з підлоги. "Маргаритко, моя квітко, – сказав він, підтримуючи дівчину. – Ти гаряча, як піч на Різдво!" Гінцель хотів зробити їй холодний компрес на груди проти гарячки. Але дівчина дуже не любила такого, тому хлопець роздягнув її і натер оцтом.
Гінцель іще ніколи не був у неї вдома. Він говорив, що не може довго без Марагрити, тому подзвонив, а її мама сказала, що всі похворіли. От він і прийшов. "Гінцелю, ти дуже-дуже класний", – сказала Маргарита, взяла Гінцеля за руку і, міцно тримаючи її, заснула.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 5, У ЯКОМУ ЦІЛКОМ НЕВИННИЙ ВИПАДОК ТРАКТУЄТЬСЯ ЯК СТРАШЕННО АМОРАЛЬНА СПРАВА, А МАРГАРИТА ПОМІЧАЄ, ЩО В ГАНСИКА І СПРАВДІ НЕ ВСЕ В ПОРЯДКУ З "ДАХОМ"
Маргарита п'ять днів лежала в ліжку з температурою, в неї боліла голова і ломило всі кості. Мама та Марі-Луїза теж іще не зовсім оклигали. Щоранку рівно о 8 приходив Гінцель, готував сніданок, ішов до магазину, а повернувшись, трішки прибирав і навіть куховарив. І бавився з Меді та Пепі. "Я навіть не знала, що неформали можуть бути такими хазяйновитими хлопцями", – визнала мама.
Меді та Пепі полюбили Гінцеля. Вони його майже обожнювали. Хвора Маргарита багато спала. А коли прокидалася, то просто тішилася, що Гінцель завжди був поряд. Маргарита грипувала весь тиждень. Нарешті у п'ятницю вона прокинулася без температури та головного болю. Марі-Луїза того дня вперше після хвороби відвезла Меді та Пепі до школи, а сама поплелася на роботу. Мама вирішила, що піде на заняття аж у понеділок. Вона була невдоволена своїм зовнішнім виглядом, хотіла змінити зачіску. Гінцель порадив їй свого перукаря. "Я ж не можу піти до панківського перукаря!" – запротестувала мама. А коли вона пішла, не уточнивши до якого перукаря, Гінцель і Маргарита заклалися на десятку: дівчина вважала, що мама не наважиться піти до Гінцелевого перукаря.
Поки Маргарита лежала, Гінцель вирішив прийняти ванну. За той тиждень, поки він був медбратом у Маргарити, він купався вже тричі. Очевидно, що у принципі він нічого не мав проти води, от тільки, певно, в його квартирі без ванни та гарячої води процес миття був для нього надто складним.
Рапом хтось подзвонив у двері, і Гінцель, мокрий і обмотаний рушником, пішов відчиняти. Прийшов тато Маргарити та відразу почав сваритися: "Маргарито, тобі тільки п'ятнадцять! Тобі ще зарано товктися з хлопцем у ліжку посеред білого дня!" Тато дивився на Гінцеля так, ніби перед ним було все зло світу. Маргарита помітила, що Гінцель трохи розхвилювався. Тут прийшла мама з новою зачіскою, і Гінцель сказав, що він виграв парі. Гінцель пояснив усім, що він саме покупався і сушив волосся, а тут подзвонили у двері, а тепер тато Маргарити вважає, що Гінцель вискочив прямісінько з Маргаритиного ліжка.
Згодом прийшли Меді, Пепі та Гансик. Гансик прийшов, бо тут домовився зустрітися з батьком. Тато нарешті повірив дочці, що вона хвора, а Гінцель просто купався. Маргарита наодинці з батьком радилися, що робити з Гансиком. А потім тато сказав, що хотів би, щоб Маргарита, Меді і мама переїхали до нього. І він навіть дозволить мамі ходити у свою кляту школу.
Коли мама, тато і Гансик поїхали в ательє по нові штани для Гансика, Гінцель і Маргарита обговорювали події останньої години. Хлопець вважав, що у батька Маргарити від'їхав дах на всі сто кілометрів, але старий просто страждає через свої упередження і через те, що йому здається, що його ніхто не любить. Маргарита кивнула й, оскільки мова вже зайшла про любов, проголосила: "До речі, мені здається, я тебе люблю!" Гінцель узяв Маргаритину праву руку і закарбував на пальцях ніжний поцілунок. У цей момент у кімнату вдерлася Меді: Пепі повитягав із Гансикового портфеля всі речі. Маргарита як ужалена зіскочила з ліжка. Вона добре знала збочену звичку кота Сепі справляти природну потребу на зошити. Коли Маргарита складала усі зошити Гансика, то знайшла великий товстий зошит у блискучій чорній обкладинці. "Виглядає, як бухгалтерська книга похоронної контори", – подумала Маргарита і розгорнула зошит. У ньому було повно "протоколів" стеження. У зошиті був однозначно Гансиків почерк. Виходило, що Гансик стежив за якимось чоловіком і писав йому листи з погрозами.
Гінцель вирішив йти, бо не хотів знову побачитись з татом Маргарити, коли той повернеться. На прощання Маргарита поцілувала Гінцелевого метелика. Хлопець торкнувся місця поцілунку і посміхнувся: "Маргаритко, моя квітко, а конфлікти між батьками і доньками, виявляється, можуть мати несподівані наслідки!" – сказав він і, посвистуючи, швидко побіг сходами вниз.
Коли мама, тато і Гансик повернулися, брат дізнався, що Пепі висипав усе з його сумки. Гансик заревів, і тато змушений був їхати з ним додому.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 6, У ЯКОМУ МАРГАРИТА НЕ МОЖЕ ВИПРАВДАТИ СПОДІВАНЬ БАГАТЬОХ ОСІБ, І ЖОДНА ЖИВА ДУША НЕ ДАЄ ЇЙ АНІ РОЗРАДИ, НІ НАВІТЬ ПРОСТО ПОРАДИ
Маргарита багато пропустила у школі через грип. Тому вона старанно усе переписувала з чужих зошитів. У Флоріановому зошиті вона не могла багато чого зрозуміти, тому пішла до хлопця, щоб він пояснив.
Дорогою до хлопця Маргарита міркувала, що треба нарешті визначитися, що ж вона відчуває до Флоріана і до Гінцеля. Що ближче підходила Маргарита до будинку Кальбів, то ясніше їй ставало, що вона сама не розуміє, як ставиться до Флоріана. Дійшовши до Флоріанового будинку, Маргарита вирішила не заходити, а спочатку, незважаючи на погану погоду, холодний вітер і мжичку, обійти ще раз довкола кварталу. Після першого кола Маргарита дійшла такого висновку: "Мені подобається Флоріан Кальб, відколи він зі мною вчиться, бо він найсимпатичніший хлопець у класі". Після другого кола Маргарита зрозуміла ще дещо: "Я завжди кажу, – зізналася вона собі, – що дозволяю йому себе цілувати! Але це тільки півправди! Я ж і сама його цілую! І роблю це не тільки тому, що він такий симпатичний, але і тому, що так добре його знаю. Зрештою, ми цілуємося – з перервами – вже понад рік. Вечори пестощів із Флоріаном стали для мене приємною звичкою. Мені буде важко відмовитися від них!"
Дівчина уже пройшла 5 кіл і вирішила: "Флоріан – безнадійний йолоп, от чому я не хочу з ним "ходити"! Бо він нічим не цікавиться, бо в нього погляди, як в останнього міщуха, і купа упереджень, як у цветльської бабусі. З ним нема про що поговорити, з ним не можна ні посміятися, ні посумувати. На нього можна просто дивитися". "Дивитись і доторкатись! А мені цього замало", – сказала собі Маргарита. Однак перед під'їздом будинку вона була змушена визнати, що це – лише її власна проблема й аж ніяк не Флоріанова.
Флоріан був сам удома. Він сказав, що йому байдуже до зошита і завдань і потягнув дівчину у свою кімнату. Вона з усієї сили вкусила Флоріана за шию, бо він її не відпускав. Згодом він заспокоївся і цілував кінчик її дитинячого носика. При цьому його руки плавно зісковзнули з Маргаритиних плечей на Маргаритині груди. Маргарита не знала, що робити.
Флоріан на руках приніс Маргариту до свого ліжка. Хлопець присвятився Маргариті в такий інтенсивний і приємний спосіб, що вона вже без спеціального запрошення добровільно скинула плащ, а потім увесь одяг. Аж тут клацання замка примусило Флоріана завмерти. Це прийшов його батько і відразу всівся за телевізор. Він не помітив, що Флоріан вдома. Маргарита в темноті почала збиратися, Флоріан аж заплакав в подушку зі злості, що в них ніколи не виходить: то ніде нема вільної хати, то Маргарита не хоче, і саме тоді, коли вона майже наважилася, його батько приходить раніше з роботи.
Коли Маргарита намагалася відімкнути вхідні двері, її побачив Флоріанів батько. Дівчині вдалося втекти, але в руках батька лишився її шарф, а шапку вона загубила по дорозі. Надворі падав дощ, віяв крижаний вітер. Вдома мама кричала, що дочка ще не встигла видужати, а вже бігає під дощем без шапки і шалика. Меді і Пепі сказали, що на Маргариті були і шапка, і шалик, коли вона вийшла. "Як ти можеш просто взяти і залишити десь свої шапку і шалик!" — сварилася мама. У Маргарити було таке почуття, що її не люблять і не розуміють. Вона подумала, що мама не турбується по-справжньому, щоби їй було добре, а просто зацікавлена, аби донька була здорова, як кінь, і могла справно виконувати функції няньки та прислуги. До того ж, мама помітила, що у дочки светр навиворіт. Маргарита швидко скинула светр і мама помітила, що бюстгальтер дочки перекручений, а з нього стирчать Маргаритині труси. Маргарита мусила усе пояснити. Марі-Луїза просила маму не втручатися в інтимну сферу Маргарити. Дівчина призналася, що вдягалась у темряві й дуже поспішала. Мама все зрозуміла і вирішила випити бурбону. А коли довідалася, що Маргарита була з Флоріаном, а не з Гінцелем, то здивувалася ще більше. Їй було шкода, що дочка запала на красунчика, а милого, лагідного, приємного Гінцеля ігнорує.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 7, У ЯКОМУ МАРГАРИТІ НЕ ВДАЄТЬСЯ ВИРІШИТИ ВЛАСНІ ЕРОТИЧНІ ПРОБЛЕМИ, ТА ВОНА МОЖЕ ХОЧ ТРІШКИ ДОПОМОГТИ В ЦЬОМУ ТАТОВІ
Маргарита інтенсивно обмірковувала свої заплутані відносини з Гінцелем і Флоріаном. Урешті-решт, вона зробила єдиний висновок: їй хотілося би мати хлопця, котрий виглядав би, як Флоріан, і був би такий самий, як він, на дотик, але мислив, говорив і почував, як Гінцель.