"Татуню, в мене зостанеться душа. Але ти не знаєш, що це таке", — відповів Олівер.
9
Олівер і Джейн їдуть до батька дівчини. Після минулого знайомства з батьками Олівер не мав особливого ентузіазму щодо майбутньої зустрічі з тестем. Хлопця хвилювало те, що він не мав грошей на утримання дружини, адже батько позбавив його усіх коштів. Цього разу Олівер їхав повільно, випитував Джейн про її батька і хвилювався.
Коли вони приїхали, Олівера здивувала кількість людей на вулиці. Усі впізнавали, що приїхала мала Кавіллері, гордість і окраса вулиці. Хлопець боявся не сподобатися сусідам Дженні. І ось він знайомиться з Філом Кавіллері, жилавим чоловіком років десь під п'ятдесят. Боячись образити господаря, Олівер ум'яв рекордну кількість італійських тістечок (Кавіллері були за походженням італійці). За обідом Філ пропонував, що він подзвонить до батька Олівера і все владнає, але Олівер просив не дзвонити. Для Філа-католика було дивно, коли йому повідомили, що шлюбу у церкві закохані не братимуть. Дженні сказала, що церемонію проведе в Гарварді університетський капелан, а наречений і наречена обміняються відповідними фразами.
Коли вони поверталися до Кембріджа, Олівер спитав Дженні, якої вона думки про візит. Вона сказала, що все було гаразд.
10
Містер Вільям Ф. Томпсон, заступник декана юридичного факультету Гарварда, не міг повірити власним вухам, коли Олівер попросив його про стипендію. Олівер змушений був пояснити, що наступного місяця одружується з Джейн, ціле літо вони працюватимуть, а потім Джейн буде викладати у приватній школі. Томпсон сказав, що термін подачі заяви на стипендію давно минув, і він нічого не може зробити.
11
Дженніфер одержала диплом, і з цієї нагоди до Кембріджа приїхали її родичі. За попередньою домовленістю Олівера рекомендували не як жениха, і Дженні була без обручки: все це для того, щоб ніхто не образився, не одержавши запрошення на весілля.
Згодом і Олівер дістав диплом Гарвардського коледжу. Обидва їхні дипломи були з відзнаками. Олівер не знав, чи був батько на врученні диплому, бо того дня в університетському дворі зібралася величезна юрба. Квитки, призначені для його батьків, він віддав Філові й Дженні.
Одружилися закохані в неділю в корпусі Філліпса Брукса, старій будівлі на північ від університетського двору. Керував церемонією Гімоті Блаувелт, унітаріанський капелан Оліверового коледжу. З запрошених були Рей Стреттон, Джеремі Нахум (давній приятель Олівера), дві подруги Дженні і Філ.
Молодята обмінялися словами: Дженні прочитала вірш, сонет Елізабет Берретт-Браунінг:
Коли ці дві душі устали на весь зріст,
Докупи їх звела якась мовчазна сила.
Зійшлись вони, і спалахнули вмить
Їх розпростерті крила…
Олівер обрав уривок з "Пісні відкритої дороги" Уолта Уїтмена:
...Я даю тобі руку!
Я даю своє кохання, цінніше за гроші,
Я даю всього себе перед олтарем і законом.
Чи даси мені себе? Чи підеш зі мною в дорогу?
Чи ми йтимемо поряд аж до краю й кінця?
Тімоті Блаувелт проголосив їх чоловіком і дружиною. Усі пішли випити пива, за яке заплатив Філ.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
12
Перші три роки Олівер з Джейн жили у скруті. Після весілля вони працювали в морському клубі в Денніспорті (недалеко від Гейєнніса). Клубові належав великий готель, басейн і кілька десятків котеджів, що їх здавали в оренду відпочиваючим.
У Норт-Кембріджі вони зняли дешеву квартирку у будинку, що перебував у жахливому стані. Олівер заніс у квартиру свою дружину на руках. У Шейділейнській школі Дженні влаштувалася викладачем. Школа була приватна і платили там менше, ніж у державній. За гроші з літніх заробітків, платню Джейн, гроші, що Олівер одержував на пошті за нічну працю напередодні Різдва, вони зводили кінці з кінцями. Дженні більше не грала на концертах, Олівер не ходив дивитися на гру з регбі, а тільки вчився.
13
Олівер Берретт III прислав синові запрошення на святкування свого шістдесятиріччя. Олівер сказав дружині, що вони не поїдуть. Дженні сказала, що пора помиритися з батьком, бо він старий, і іншого разу може не настати. Також вона сказала, що коли б у Олівера був син, він би все зрозумів.
Дженні вирішила подзвонити до батьків Олівера, хоч він казав написати відмову письмово. Трубку підніс батько Олівера, Дженні зі сльозами на очах просила чоловіка сказати хоч слово до батька, але Олівер відмовився. Тоді Дженні сказала у трубку: "Містере Берретт, Олівер хоче переказати вам, що по-своєму… Він дуже вас любить". Олівер зірвався з місця, вихопив з її рук телефон, висмикнув із розетки шнур і пошпурив апарат через кімнату. Дженні кудись зникла, Олівер кинувся шукати її. Була мало не перша година ночі, а Дженні не було. Олівер подзвонив до Філа і під час розмови мусив пообіцяти, що приїде до нього разом з Джейн, але про те, що сталося, тестеві не сказав. Олівер повернувся додому і побачив на сходах Дженні. Вона забула ключі і не могла зайти у дім. Чоловік почав просити вибачення: "Дженні, я так шкодую...". "Не треба! Кохання — це коли ні про що не шкодуєш", — відповіла Дженні.
14
У липні Оліверу прийшов лист з Гарварда. Олівер був третім за успішністю і міг надіятись, що працюватиме у журналі "Юридичний вісник". Того вечора вони дозволили собі піти у ресторан, де замовляли навіть омарів.
Олівер навчався і писав статті для журналу.
15
Нарешті, Олівер закінчив навчання. Він і досі був третім за успішністю, тому його всі запрошували на роботу. Олівер відмовився від посад, які давали змогу зробити кар'єру; відхилив пропозицію стати помічником судді, не схотів піти на державну службу. Він шукав роботу, яка б дала змогу вийти зі скрути.
Вони вирішили залишитися на атлантичному узбережжі. Дженні один час схилялася до того, щоб оселитися у столиці, але Олівера вабив Нью-Йорк. Отож, він прийняв пропозицію Джонаса і Марша, дуже солідної адвокатської контори, яка спеціалізувалася на справах, пов'язаних з порушенням громадянських прав.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
16
Відтепер Дженні і Олівер мешкали у Нью-Йорку. Місячні витрати на машину Олівера мало не дорівнювали квартплаті за колишнє помешкання у Кембріджі, що дуже дивувало Олівера.
Олівер став членом нью-йоркського відділення Гарвардського клубу. Вони з Реєм тричі на тиждень грали в теніс, а колишні "друзі" відразу стали виявляти до Олівера інтерес.
Олівер і Дженні почали говорити про майбутню дитину. Вони планували народити сина, якого б назвали Бозо, і який би став відомим хокеїстом.
17
Але зачати дитину у них не виходило. Пара вирішила порадитися з доктором Мортімером Шеппардом. Лікар призначив різні аналізи в понеділок. Дженні вдень, а Оліверу після роботи, бо він вже з головою поринув у юридичну практику. Доктор Шеппард подзвонив Дженні у п'ятницю і попросив зайти ще раз: мовляв, його медсестра щось наплутала і йому треба повторити деякі аналізи.
Незабаром доктор Шеппард подзвонив Оліверу на роботу і попросив зайти до нього. Олівер зрозумів це як те, що саме Дженні не може мати дітей. Лікар повідомив Олівера, що Дженні дуже хвора, вона помирає. Аналіз крові був зроблений тричі. Дженні лікар сказав, що у неї і її чоловіка усе гаразд. Лікар пояснив, що проти тієї форми лейкемії, на яку захворіла Дженні, немає ніяких засобів, і лікування буває тільки паліативним, тобто воно може полегшити страждання, уповільнити хід хвороби, але не може її вилікувати. Тому за даних обставин Олівер мав вирішити, що робити. Йому було боляче думати, що у 24 роки його дружина помирає. Лікар порадив поводитися з Дженні якомога звично і нічого їй не говорити.
18
Олівер став думати про Бога, став дякувати йому, коли прокидався і бачив, що Дженні поряд. Він силкувався поводитись якомога нормальніше і хотів виконувати усе, що просила дружина.
На роботі Оліверу пропонують узяти одну важливу справу, але потрібно їхати до Чікаго. Він відмовився, вигадавши різні причини.
Йому було страшно повертатися додому. Бо тепер, через кілька тижнів після того, як він довідався про хворобу Дженні, вона стала худнути.
Якось Олівер придумав, що треба полетіти з Джейн у Париж. Ввечері він повідомив цю новину дружині, але вона вже все знала: Дженні почувала себе "препаскудно", пішла знову до доктора Шеппарда, і він все їй розповів. Дженні сказала, що знайшла гематолога, ієльського лікаря, який візьметься лікувати її.
19
Тепер Оліверу принаймні було не страшно повертатися додому. Вони жили душа в душу, навіть знаючи, що дні спільного життя злічені. Дженні просила чоловіка підтримати Філа, бо для нього це буде найважчим ударом.
Минув місяць. Вони саме пообідали. Дженні й досі готувала їжу, а Олівер насилу переконав її, щоб вона дозволила йому мити посуд. Раптом Дженні зупинилася і сіла, опустивши руки. Вона сказала, що пора в лікарню. Олівер зрозумів: настала фатальна хвилина. У таксі шофер виявився жартуном, і коли почув, що треба в лікарню, то сказав, він з лелекою працює в парі ось уже багато років. Олівер і Дженні сиділи на задньому сидінні. Дженні попросила Олівера бути люб'язним з таксистом. Тому Олівер на запитання чоловіка відповів, що це у них перша дитина.
У лікарні прибуття Дженні не було несподіванкою. Про те, що вона скоро поступить сюди, їх попередив доктор Бернард Екерман. Тепер він став її лікарем. Лікар сказав Оліверу, що вводить Дженні білі тільця й тромбоцити, і можна обійтися без антиметаболітів, які дають неприємні побічні наслідки. Олівер попросив Екермана якомога краще доглядати дружину, а гроші він заплатить будь-які.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
20
Олівер їде до свого батька на Стейт-стріт. Секретарка повідомила про прихід Олівера, батько вийшов назустріч синові. За три роки він трохи зблід, волосся посивіло. Син відразу попросив 5 тисяч доларів, не назвавши причини. Батько спитав, чи Олівер не ускочив у халепу з якоюсь жінкою. Син сказав, що ускочив. Батько виписав чек, одірвав його і простягнув. Секунду Олівер не розумів, що йому слід простягнути руку, щоб узяти чек.