Стало очевидно: портрет змінився. Свідомість Доріана втішало те, що картина хоть чомусь його навчила. Він зрозумів необхідність вибачитиcь перед Сибілой та зробити її своєю дружиною. Перед ним знаходився доказ його власного гріха. Декілька годин Доріан не рухався з місця та розмірковував о сенсі буття. Він не розумів, що йому робити, відчувати, але потім, зібравшись з думками, почав писати листа своїй коханій дівчині з проханням вибачити його. Коли Доріан закінчив, до нього прийшло полегшення. Несподівано до маєтка містера Грея нагрянув лорд Генрі. Хлопчина приймає рішення: незважаючи на те, що скаже Генрі, сказати йому о намірах почати нове життя з чистою совістю та одружитися на Сибілі. Стає зрозуімилим, що юнак не читав листа, який відправив лорд, тому що Сибіла Вейн померла. У кімнаті лунають істеричні крики Доріана. У той вечір, коли містер Грей пішов від дівчини, вона отруїлась засобами для гриму. Гаррі попереджає хлопця, щоб той був обережним, щоб на нього не завели справу. Лорд намагається заспокоїти Доріана. Генрі запросив юнака у цей же вечір відвідати оперу. Він покинув маєток, залишивши Доріана один на один зі своїми думками. Нещасна трагічна смерть Сибіли так спотворила посмішку хлопчини на портреті. Містер Грей приняв рішення: віддати себе вічній молодості, гріхам та спокусам. Кожен ранок Доріан багато часу приділяв розгляду роботи, він милувався, насолоджувався власним образом. Портрет стане дзеркалом душі головного героя. Доріан Грей відправляється в оперу.
Розділ 9
Наступного ранку, коли Доріан снідав, до нього навідався Безіл Холвард, щоб поспівчувати та підримати свого друга, але яка несподівана досада наздогнала художника, коли той дізнався, що вчора ввечері містер Грей був у опері. Безіл розчарований, він розуміє, що той Доріан, якого він малював місяць тому, неймовірно змінився у негативну сторону, а все це вина лорда Генрі. "Коли ми познайомилися, я був хлопчик, зараз я – чоловік" – говорить Доріан своєму приголомшеному другу. Юнак просить художника, щоб той намалював портрет Сибіли, щоб вона залишилась йому ще десь, окрім поцілунків та обіймів. Безіл виявляє бажання, щоб хлопець знову почав позувати йому, але той відмовляється. Містер Холвард помітив, що портрет Доріана перекриває екран. Художник захотів побачити власну роботу, але містера Грея перехопив жах: що станеться, якщо Безіл дізнається? Після декількох перепалок містер Холвард відступився, але попередив, що бажає у жовтні відправити портрет на виставку до Парижа. Художник відкриває свою тайну Доріану, чому раніше він не бажав виставляти свою роботу, він певним чином вилив душу та сповідався своєму близькому другу. Містер Грей відмовився назавжди позувати Безілу Холварду, але вони залишились друзями. Засмучений містер Холвард залишив Доріана, який поставив собі за мету сховати портрет якомога швидше.
Розділ 10
Доріан попросив ключ від старої класної кімнати, знайшов покривало часів його діда, яким можна було б прикрити портрет. Якщо б хлопець захотів врятуватись від згубного впливу лорда Генрі та власних страстей, то Безіл допоміг би йому, тому що дуже сильно любив. До містера Грея прийшов багетчік, який допоможе перенести картину у класну кімнату, яку містер Грей не відвідував 4 роки. Картину перенесли, тепер Доріан міг бути спокійним. Він повернувся до бібліотеки о шостій годині, де був поданий чай. Лорд Генрі прислав Доріану листа з книжкою та газетою, де була написана звістка о смерті Сибіли Вейн. Містер Грей розгнівався на Гаррі та розірвав газету. Помітивши на столі книгу, яку прислав лорд Генрі, Доріан взявся за її читання. Це виявся роман без сюжету – психологічний етюд, який захопив юнака. О дев'ятій годині містер Грей зустрівся з Генрі Воттоном в одному з клубів Лондона.
Розділ 11
Протягом багатьох років Доріан Грей не міг звільнитися від впливу тієї книги. Він замовив дев'ять екземплярів з самого Парижа. Герой книги, юний парижанин, у якому поєднувалися романтичність та критичний розум, здавався містеру Грею прототипом самого себе. Обличчя героя на портреті покрилось зморшками, а сам хлопчина зовсім не змінився, він насолоджувався красою власної зовнішністі та спостерігав деградацію своєї душі за допомогою картини. Натомість Доріан не був легковажним та безросудним: час від часу проводив у своєму маєтку вечори. Коли він досяг повноліття, то зайняв непогане положення у суспільстві. Насолоджуючись своєю ідеальною оболонкою містер Грей знаходить розраду у культах невідомих релігій, пишних вбраннях, колекціонуванні старинних речей, дорогоцінних каменях, наркотичних зіллях. Доріан – краса, яка спокушає багатьох. Він постійно закохується, але нікого не любить, тому носить славу бездушного спокусника, який занадто захопився ідеями гедонізму.
Розділ 12
Це сталося дев'ятого листопада перед днем народження Доріана, коли тому повинно було виповнитися тридцять вісім років. Об одиннадцятій вечора він повертався додому від лорда Генрі. Несподівано містер Грей зустрічає Безіла Холварда, який повідомляє, що відправляється на шість місяців до Парижа. Художник попросив зайти до Доріана на півгодини, щоб серйозно поговорити о репутації друга та чутках, що про нього говорять в Лондоні. Містер Холвард розоповідає, що у минулому році до нього прийшов незнайомець, щоб замовити власний портрет, за який годен був віддати велику суму, але Безіл відмовився виконувати роботу. Він звинувачує Доріана в поганому впливі на своїх друзів, які були змушені покинути Англію або закінчили життя самогубством. Безіл вмовляє містер Грея спростувати чутки та звинувачення, у яких підозрює свого друга. Доріан запропонував йому піднятись до старої класної кімнати та прочитати щоденник, у якому розкриті всі таємниці життя розпусника.
Розділ 13
Доріан Грей та Безіл Холвард підіймаються по сходах у таємничу кімнату. Містер Грей вважає, що тільки художник має право знати всю правду про нього. Вони вішли в кімнату, зачинили двері. Доріан зірвав покривало з портрета та по кімнанті розійшлась хвиля жаху. Безіл впізнав свою роботу, але не зрозумів, що змусило обличчя юнака так жорстоко змінитись на обличчя мерзенного старця. Чому картина так страшенно змінилась? Містер Грей зізнався, що портрет – це дзеркало його душі. Несподівано Доріана розібрав спалах люті та злоби до Безіла, а потім він знайшов нож, яким безжалісно вбив художника, зруйнувавши свою душу назавжди. Доріан намагається вигадати як сховати сліди злочину та вирішив зустрітися з Аланом Кемпбелом.
Розділ 14
Наступного ранку Доріан прокинувся зовсім спокійним та безтурботним. Як містер Грей не намагався відволікти себе від вчиненого злочину, обличчя Безіла переслідувало його усюди. Головний герой хвилюється через те, що можливо, Алан Кемпбел поїхав з Англії або не захоче приїхати. Алан Кемпбел – неймовірно високоосвічена людина, але зовсім нічого нерозуміюча у мистецтві, все своє життя присвятив науці, а саме хімії. З містером Кемпбелом у Доріана були доволі теплі стосунки, але останним часом Алан переменився та став частіше впадати в меланхолію. Саме цього старого приятеля очікував містер Грей. "Алане, спасибі вам, що прийшли. Ви дуже добрі. – Грей, я дав собі слово ніколи більше не переступати поріг вашого будинку. Але ви написали, що справа йде про життя або смерті…". Доріан просить допомоги у містера Кемпбела, а саме заховати труп Безіла, щоб від нього не залишилось ані сліда. Алан би нізащо не погодився, але Грей дав йому листа, після прочитання якого Кемпбел не в силах був відмовитись. Досвідчений хімік протягом п'яти годин без передиху працював у класній кімнаті, після чого труп Безіла Холварда зник назавжди.
Розділ 15
О дев'ятій годині того ж вечора Доріан поїхав до вітальні леді Нарборо. Вечір обіцяв бути нудним, але несподівано з'явився лорд Генрі. Останній помітив, що Доріан зовсім не свій: занадто мовчазний та нічого не їсть. Вечір пройшов за світською звичайною бесідою, але містер Грей дуже сильно нервував: боявся, що хтось його розкусить. Приїхавши додому він спалив пальто та валізу Безіла, а потім відправися назустріч нічним пригодам.
Розділ 16
Доріан опинився у дурному місці, його мучила спрага опіуму. Містер Грей зустрів Адріана Сінглтона, втомленого від життя нероби. Неочікувано одна з занепалих жінок назвала Доріана "Прекрасним Принцем". Грея перебрав холод, він покинув це жахливе міце. Байдужий до всього Доріан Грей, намагався втекти від власних думок, але, коли він направлявся до притону, якийсь незнайомець перехопив його, притиснув до стіни та вчепився йому в горло. Це був Джеймс, брат Сибіли, який поклявся вбити Доріана, але багато років не міг знайти, бо знав тільки його прізвисько "Прекрасний Принц". Надії на помилування не було, але раптово Грею пришла ідея: Сибіла померла вісімнадцять років тому, а Доріану на вигляд не можна було дати більше двадцяти. Використавши принади своєї вічної юності він залишився живим. Коли містера Грей зник, до Джеймса Вейна підійшла та жінка, яка назвала Доріана "Прекрасним Принцем", та відкрила Джиму тайну, що більш ніж як вісімнадцять років зовнішність Доріана зовсім не змінювалась.
Розділ 17-18
Минув тиждень. Доріан у своєму маєтку Селбі приймає гостей. Доріан відійшов від розмови з герцогинею Гледіс, щоб вибрати їй орхідеї, але втрачає свідомість. Коли містер Грей прийшов до тями, то відмовляється залишатися наодинці, тому що, коли перебирав квіти, побачив за вікном обличчя Джеймса Вейна. Увесь день Доріан не виходив з дому, тому що неймовірно боявся смерті, але й до життя він був байдужим. Містер Грей запевнив себе, що все це було грою уяви. Тільки на третіий день він осмілився вийти з дому, відправився до соснового лісу на полювання, а там зустрів брата герцогині Джефрі. Коли він намагався вбити зайця, то потрапив у людину.
Полювання припинилось. Доріан починає відчувати, що повинно статись щось жахливе. Містер Грей отримав листа від Гледіс. Смерть загонича змусила Грея знепритомніти, він вирішив поїхати до Лондона. Перед тим як чоловік повинен був поїхати до Лондона до нього завітав єгер та повідомив, що ніхто не знає вбиту людину. Доріан помчав оглядувати тіло, тому що його очікував або порятунок або страждання від вічних мук.