Полк, яким командував Тарас Бульба, був одним з найкращих, бо люта ненависть до ворогів була в полковника, він мусив помститися за сина. Поляки пробували укласти мирну угоду з козаками. Православне духовенство врятувало коронного гетьмана Потоцького від смерті і спинило запорожців. Тільки Тарас Бульба не згодився на такий мир, не довіряв він ворогам і інших козаків закликав не вірити. Але запорожці не дослухалися до слів старого полковника і підписали мир з поляками. Бульба разом із полком пішов із війська. Справдилися його застереження, поляки зрадили козаків і вбили отамана. Тарас же гуляв по Польщі, спалював міста, костели, справляв "поминки по Остапові". Гетьману Потоцькому було доручено зловити старого полковника. Десять днів козаки билися з польськими військами, вони прорвалися, та тільки Бульба вернувся шукати свою люльку. Тоді його схопили і оголосили вирок – спалити живцем. Вже прив'язаний до дерева, Тарас Бульба дає козакам пораду: "Коло берега стоять човни, – всі забирайте, щоб не було погоні!". Вже на човнах товариші почули його передсмертний крик: "А що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь в світі, чого б злякався козак!…".
Висновки:
"Тарас Бульба" — повість письменника Миколи Васильовича Гоголя, в якій автор описує життя запорізьких козаків. Головною ідеєю твору є єдність, заснована на вірі, патріотизмі та товаристві;
повість розповідає про боротьбу українського народу з польською шляхтою. В образі Тараса Бульби письменник змальовує справжнього козака, воїна, для якого Батьківщина перш за все. Події повісті переносять читача в епоху справжніх українських лицарів, сміливих, самовідданих, гордих.