У центрі повісті "Тарас Бульба" – змалювання героїчної боротьби українського народу за право на національне самовизначення. Тепло і з невимовним захопленням описує Гоголь Запорізьку Січ та її мешканців. Для письменника Запоріжжя – це гніздо, "звідки розливаються воля та козацтво на всю Україну". В описі Запорізької Січі та її героїв Гоголь поєднав історичну конкретику та високий ліричний пафос. Письменник прагнув показати, що Запорізька Січ була горнилом, у якому загартовувалися могутні характери мужніх та шляхетних воїнів. Увесь спосіб життя, організація побуту, система морально-етичних взаємин сприяли вихованню у членів цього унікального братства високих моральних якостей. Зображуючи Запорозьку Січ, М. Гоголь підкреслює її нерозривний зв'язок з усім українським народом, її роль у захисті народних інтересів. Саме із Січі, від козацтва, поширювався вільнолюбний дух на всю Україну, вважав письменник.