Пробачте.
Король
(убік)
Отруєна ця чаша! Ох, запізно!
Лаерт
Тут, Гамлете. Ти, Гамлете, вже вбитий, —
Ніякі в світі ліки не врятують.
В тобі нема життя й на півгодини.
Знаряддя зради он, в твоїй руці,
Нагострене й затруєне. Підлота
Моя на мене вістря повернула.
Глянь, я лежу і більше вже не встану.
Отруту мати випила твоя...
Не можу більш. Король... його вина.
Переказ:
Наостанку, перед смертю, Гамлет отруєною рапірою протикає Клавдія, вбивцю батька й матері.
Цитата:
Гамлет
Жало отруєне?
Роби своє, отруто!
Переказ:
Супротивники прощають один одному провини.
Найближчий друг Гамлета Гораціо хоче піти на той світ разом з принцем, але той не дозволяє юнакові випити вино з отрутою:
Цитата:
Гамлет
Якщо ти муж,
Кинь келих! В ім'я небес, віддай!
Гораціо, як не розкрити все,
Заплямиться ім'я моє навіки!
Якщо мене в своїм беріг ти серці,
Відстроч своє блаженство ще на час.
Ще подиши на цім жорстокім світі
Й про мене розкажи!
Переказ:
За сценою чутно марш і постріли: це в королівство прибули англійські посли; з перемогою з Польщі повернувся Фортінбрас, якого Гамлет хотів би бачити на престолі замість себе. Гораціо привселюдно розповідає:
Цитата:
Як сталося те все. То буде повість
Про люті, нелюдські, криваві вчинки,
Про вбивства темні, про страшні розплати,
Про жертви сили, хитрощів і зради
Й насамкінець про той підступний замір,
Що впав на голови призвідцям. Правду
Скажу про тебе.
Переказ:
За наказом Фортінбраса з почестями виносять тіло Гамлета.
Переклад Л. Гребінки
Коментар
У трагедії "Гамлет" (1601) Вільям Шекспір, переробивши сюжет середньовічної легенди та старої англійської п'єси про принца Амлета, з найбільшою глибиною відобразив трагедію гуманізму в сучасному йому світі. Гамлет, принц датський, — прекрасний образ гуманіста, який зіткнувся зі світом, ворожим до гуманізму. Підступне вбивство його батька розкриває перед сином зло, що панує в країні. Для Гамлета обов'язок помститися за вбивство батька— це не звичайна кривава помста. Вона виростає для нього в громадський обов'язок боротьби за праве діло, у велику і важку історичну задачу.
Звихнувся час наш. Мій талане клятий,
Що я той вивих мушу виправляти!
Однак у цій боротьбі Гамлет зволікає, деколи жорстоко дорікаючи собі за бездіяльність.. Іноді висловлюється думка, що Гамлет є слабкодухою від природи людиною, мислителем і споглядачем, не здатним до рішучих дій. Але це не так.
У героєвій трагедії показана та могутня сила почуттів, якою відрізнялися люди епохи Відродження. Він тяжко переживає загибель батька і ганебний шлюб матері. Гамлет кохає Офелію, але не знаходить з нею щастя. Його жорстокість і образливі слова в поводженні з дівчиною свідчать про силу кохання і розчарування.
Гамлет відрізняється шляхетністю, діє і мислить, виходячи з високих гуманістичних уявлень про людину. Саме звідси випливає його колосальне озлоблення, коли він стикається з оточуючим його світом брехні та злочинності, підступності та блюзнірства.
Гамлет здатний на велику й вірну дружбу. У своїх стосунках він чужий феодальним упередженням, людей він цінує за особистими якостями, а не за їхнім становищем. Єдиним його близьким другом виявляється студент Гораціо. Зневажаючи царедворців, Гамлет приязно зустрічає людей мистецтва — акторів. Його любить народ, про що з тривогою говорить король.
Гамлет — людина філософської думки. В окремих фактах він уміє бачити вираження великих загальних явищ. Але не сама собі здатність до роздумів затримує його дії в боротьбі, а ті похмурі висновки, до яких він приходить у результаті розмірковувань над усім оточуючим. Події, що відбуваються при дворі, приводять Гамлета до узагальнюючих висновків щодо людини і світу загалом. Якщо у світі можливе таке зло, якщо в ньому гинуть чесність, любов, дружба, гідність людини, тоді він справді "розладнався", я "час звихнувся". Світ уявляється Гамлетові або городом, де буяють бур'яни, або в'язницею, добре впорядкованою, з казематами, камерами й підземеллями. Гамлет називає світ "буйним садом", що, плодить лише дике та лихе сім'я. Він заявляє своїм товаришам, які приїздять, що Данія — в'язниця і весь світ — в'язниця. А у відомому монолозі "Бути чи не бути" Гамлет висловлює сумніви щодо цінності самого життя. Перераховуючи різноманітні біди людини, він змальовує звичаї суспільства. Дійність він сприймає як нестерпно важку для людини, адже їй доводиться терпіти
...бичі й наруги часу,
Гніт можновладдя, гордія зневаги,
Відштовхнуту любов, несправедливість,
Властей сваволю, тяганину суду,
З чесноти скромної безчесний глум...
Отже, Гамлет вражений не тільки злочинністю Клавдія, а й усією системою чужих йому принципів життя й моральних понять. Герой знає, що не може обмежитись лише помстою, бо вбивство Клавдія не змінить світу. Гамлет не відмовляється від помсти, але разом з тим усвідомлює, що завдання його набагато ширше — протидіяти злу загалом.
Велич задачі й об'єктивна нездійсненність її зумовлюють надзвичайну складність внутрішнього життя і дій Гамлета. У житті "безчесної гри", "оплутаному тенетами підлоти", йому важко визначити власне місце і знайти реальні засоби боротьби. Масштаби зла гнітять Гамлета, викликають у нього розчарування, усвідомлення мізерності своїх сил. Людина і світ сприймаються не такими, якими вони йому здавалися раніше.
Таким чином, Гамлет стикається не з випадковим злочином, не з одиничним ворогом, а з цілим ворожим суспільством. І саме тому, що його далекоглядна філософська думка розкриває перед ним закони цього суспільства, він відчуває своє безсилля в боротьбі проти зла.
Зміст трагедії "Гамлет" навіяний суспільними умовами Англії того часу, але значення її виходить далеко за межі однієї країни й одного історичного періоду. Показана в ній картина гноблення й брехні, зокрема тиранії, виявилася характерною на довгі часи. Звідси незгасаючий протягом століть інтерес до Гамлета, шляхетного і самотнього борця проти зла, і до його страдницьких переживань в умовах нерівної боротьби.