Новий король і мати Гамлета прагнуть керувати його діями, вимагають перестати сумувати за покійним батьком, покинути навчання в університеті:
Королева
Скинь барви ночі, Гамлете ласкавий,
І дружнім оком глянь на короля.
Доволі вже, повіки опустивши,
Шукать вітця, що обернувся в прах.
Король
…Удар об землю лихом тим і нас
За батька май. І хай ввесь знає світ,
Що ти до трону нашого найближчий;
І ми тебе любитимем не менше,
Ніж рідний батько сина дорогого.
А щодо намірів твоїх вернутись
До Віттенберга знову, до науки, –
Це суперечить нашому бажанню.
Ми просимо тебе лишитись тут…
Лаерту, сину Полонія, не подобається приязнь сестри до Гамлета:
А щодо Гамлета – легку цю приязнь
Вважай за примху, за буяння крові…
…Його бажання – не його бажання;
Свого походження невільник він.
…Офеліє, сестричко, стережися,
Ховайся далі від його кохання,
Поодаль стріл і сполохів жаги.
Полоній теж недолюблює Гамлета і налаштовує дочку проти нього:
Мені казали, що знедавна Гамлет
Бува з тобою наодинці
Й ти його приймаєш і охоче, й часто.
Якщо це так,— а так застерігали
Мене,— то я тобі сказати мушу,
Що ти шануєшся не так, як гоже
Твоїм чеснотам і моїй дочці.
Лише Гораціо, друг Гамлета, не покидає його у важку хвилину, а коли дізнається про привида, спершу сам йде на варту, щоб переконатися у цьому, а згодом розповідає про все Гамлету.