Він облягає нову Трою. Троянське військо мужньо стояло на мурах під приводом Мнестея і Сереста.
Кажуть, що в битві тоді уперше Асканій стрілою
Бистрою кинув, бо досі лише полохливі звірята
Звик непокоїть, поцілив Нумана, що Ремулом звався
Й міццю руки був уславлений всюди,— того, що недавно
Турна молодшу сестру взяв за жінку,— й простер неживого.
Побачивши це, Аполлон спустився на землю, похвалив Асканія за подвиг, але наказав у війну більше не мішатися. Пандар з Бітієм, що стояли на варті біля міської брами, відчиняють її і, заманивши ворогів, багатьох із них убивають. Турн поспішає на допомогу і відганяє троянців, але згодом під їх натиском відступає до Тібру, перепливає його і повертається до своїх.
Книга десята
На всемогутнім Олімпі відкрились тим часом покої,
Й батько богів і людей туди раду скликає до дому.
На раді Юпітер марно намагається помирити Юнону з Венерою і тому вирішує так:
"Доля у кого сьогодні яка і які сподівання;
І чи то буде рутул чи троянець — однакове буде".
На цьому нарада закінчилась.
В цей час рутули вже вчиняють наступ на брами. Еней, ввійшовши від Евандра до етруського табору, бере у союзники етруського воєначальника Тархона, і, взявши Палланта, повертається на тридцяти кораблях з численними військами союзників. Прибувши до берега, Енеїв флот зустрів жорстокий опір, вчинений Турном. Зав'язався страшний бій. Асканій робить вилазку і з'єднується з військами свого батька.
Боги на Олімпі, не втручаючись, спостерігають за цією кривавою бійкою. Кінець кінцем Еней убиває Мезенція, та й для його сина Лавса "парки прядуть уже нитку останню". Перемога залишається за троянцями.
Книга одинадцята
Еней, поховавши загиблих друзів, споруджує трофей в пам'ять перемоги над Мезенцієм.
Й перед усім у скорботне Евандрове місто поділімо
Тіло Палланта того, що доблесті повного нині
Чорна забрала година й в могилі сумній оселила.
Побачивши бездушне тіло Палланта, Еней не міг стримати сліз, бо той нагадав йому, що і у нього є син. ГІалланта пишно провели в останню путь.
Тим часом приходять посли від Латина "з маслиновим віттям". Вони благають Енея дати їм час, щоб сховати загиблих на полі бою.
А добрий на цей дозвіл
Згодився радо, бо просять про речі важливі...
Та вже до Евандра дійшла звістка про загибель сина.
Обидві сторони розпалили багаття і ховали убитих впродовж дванадцяти днів, за які жодна зі сторін не порушила миру.
Але настає ніч, і обидві сторони укріпляють свої табори.
Книга дванадцята
Побачивши, що кривавий бій зламав бойовий дух латинян, Тури ще більше розлютився і зважився на двобій з Енеєм, незважаючи на умовляння Латина і сльози Амати. Еней погодився на цей двобій. Турн наказав привести собі найкращого коня, одяг на себе найкращу старовинну зброю;
Та одночасно і грізний Еней, у Венереній зброї,
Запал до бою в собі нагнітає й роз'ятрює гнів свій,
Радий, що може таким договором війну закінчити.
Умови бою з обох боків підтверджуються клятвами.
Тим часом Юнона підмовляє Турнову сестру Ютурну, щоб та розпалила бойовий дух у рутулів, і вони почали замість двобою загальну битву. Починається метушня, в якій у самого Енея поранено руку.
Випадок простий, чи бог який, може. Непам'ять закрила
Славу велику тієї пригоди, й ніхто не хвалився
Потім, що він заподіяв Енеєві рану.
Побачивши, що Енея поранено, Турн зрадів і пішов у наступ на троянців. Енеєву рану Венера зціляє, промивши її лікарським зіллям. Сили повертаються до Енея, і він знову йде у бій, де довго шукає зустрічі з Турном.
Цариця Амата, побачивши, що ворог вже займає мури, а Турна ніде немає, вирішила, що його вже вбито, і кінчає життя самогубством. Побачивши це, Латин і сам вже шаленіє, шкодуючи, що не зробив Енея своїм зятем добровільно.
Еней нарешті знаходить Турна та виходить з ним на двобій. Юпітер наказує Юноні не втручатися у події, бо ж Енею судилося бути царем, це його доля, і вже ніхто йому не завадить. Тому Ютурна, не відчуваючи наказів Юнони, відступає від брата, і Еней після тривалого бою убиває свого головного ворога.