Вона відповіла, що завжди піднімається сходами повільно, бо їй важко, та й почувається дуже втомленою. Ранк дивується, чому ж вона приїхала, відпочивати до міста. Фру Лінне просто говорить, що приїхала не відпочивати, а шукати роботи, бо жити якось треба. Ранк погоджується, що більшість людей хочуть жити довго. Навіть "моральні каліки", такі, наприклад, як той, що зараз сидить у Хельмера. Фру Ліпне зойкнула. Нора запитує, кого має на увазі доктор Ранк. Доктор відповідає — Крогстада. Такі, як він, завжди намагаються розшукати в людині "моральну гниль", використати її собі на користь, домогтися вигідної посади, а моральні люди завжди програють у цій грі. Тому хворіє суспільство, Нора не слухає цієї розмови, думає про щось. Раптом вона починає плескати в долоні. Ранк дивується: як Нора може сміятися з цього — вона ж не має уявлення про суспільство. Нора легковажно каже, що не має діла до суспільства, вона радіє, бо придумала, як допомогти фру Лінне. Потім пригощає всіх мигдалевим печивом. Доктор нагадує, що Хельмер заборонив їй їсти солодке. Нора вказує на фру Лінне, ніби та не знала й принесла трохи. Виходить Хельмер. Нора знайомить його з фру Лінне. Хельмер не пригадує, щоб коли-небудь чув про цю жінку, потім здогадується, що то подруга дитинства його дружини. Нора каже, що фру Лінне має значний досвід конторської роботи, але хотіла б досягти більшого під керівництвом "діяльної людини". Тому, прочитавши у газетах про призначення Хельмера директором Акціонерного банку, кинула всі свої справи і приїхала сюди. Хельмер обіцяє фру Лінне допомогти влаштуватися на роботу. Хельмер, доктор Ранк, фру Лінне збираються йти. Нора проводжає їх у передпокій, просить чоловіка повернутися раніше, а гостей запрошує на Різдвяний вечір. Чути, як сходами біжать діти. Нора радіє, хоче показати їх подрузі, але Хельмер квапить фру Лінне, "хай з дітьми лишаються мамки".
У кімнату заходить Анна-Марія з дітьми. Нора пестить їх, розпитує про прогулянку. Починається гра. Нора ховається від дітей, ті шукають її. Чути, як стукають у двері, але цього ніхто не помічає. Двері з передпокою розчинаються й показується Крогстад. Він дивиться на гру, потім звертається до Нори. Від несподіванки Нора перелякалась, потім говорить, що чоловіка немає вдома. Але Крогстад прийшов не до Хельмера, він хоче говорити з Норою. З розмови з'ясовується, що гроші, про які Нора розповідала фру Лінне, вона позичила у Крогстада. Та той тепер прийшов говорити не про несплачені борги, а про фру Лінне посаду, яку тій обіцяв чоловік Нори. Крогстад вимагає, щоб Нора вплинула на чоловіка, і той відмовився від свого рішення його звільнити Нора запевняє, що не має такого впливу на Хельмера, а він, Крогстад, немає ніякого права диктувати їй свої умови, бо вона незабаром віддасть усі гроші. Крогстад попереджує, що буде боротися за посаду у банку не на життя, а на смерть. Справа тут не тільки у заробітній платні. Ця посада — його шанс піднятися з того становища, в якому він опинився. Кілька років тому він зробив "необдуманий вчинок", справа тоді до суду не дійшла, але його репутація постраждала, "всі шляхи ніби перетнулись". Тоді він і взявся за справи, про які Норі добре відомо. Тепер його сини вже підростають, тому необхідно подбати про власну репутацію і їхнє майбутнє. Посада у банку була першим щаблем на цьому шляху, тепер його "кидають у яму". Втім., говорить Крогстад, він має засіб примусити Нору допомогти йому. Нора запитує, чи не збирається він розповісти її чоловіку про борг. Вона прикро вражена, бо не хоче, щоб Хельмер довідався про її таємницю — її гордість і радість — від Крогстада. Нора запевняє: ніхто нічого з цього не виграє. Хельмер виплатить усі гроші, але він переконається, що Крогстад "погана людина", тому нізащо не залишить його у банку. Крогстад дивується, напевно, Нора нічого не тямить у тих справах, за які взялася. Він пояснює: на борговому зобов'язанні Нори стоїть підпис її батька, який поручився за дочку. Та Крогстад зіставив дати і тепер просить розтлумачити йому, як батько Нори міг підписати документ через три дні після своєї смерті. Нора мовчить, потім зухвало каже, що дійсно, сама підписалась за батька. Вона не могла послати йому того документа, бо батько тяжко хворів, а йому треба було б пояснювати, що ті гроші потрібні, аби врятувати від смерті чоловіка Нори. Крогстад запитує, чи усвідомлювала Нора, що таким чином обманює його. Нора відповідає, що не звернула на це уваги, до того ж вона терпіти не могла Крогстада, бо той знав, у якому стані її чоловік, але прискіпливо ставився до кожної дрібниці. Крогстад каже, що Нора, напевне, не усвідомлює, у чому її провина, але він може запевнити: те, що "кинуло його у яму", було ні трохи не гірше, ніж її вчинок. Нора запитує, невже він теж зважився на щось подібне, аби врятувати життя своїй дружині. Крогстад відповідає, що закону байдуже, які прагнення були у злочинця. Нора впевнена: то погані закони. Крогстад зауважує, що, можливо, це й так, але судитимуть Нору за цими законами, якщо він утратить своє місце у банку. З тим він відкланявся.
Діти просять Нору ще погратися з ними, але вона вже не може. Служниця приносить ялинку, Нора прикрашає її. Повертається Хельмер. Він запитує, чи заходив хто. Нора відповідає, що нікого не було. Хельмер дивується, адже він зустрів на сходах Крогстада. Нора змушена визнати, що той заходив. Хельмер впевнений, що сам добре розуміє, "чого хоче Крогстад, напевне, аби маленька Нора замовила про нього". Нора мовчить: Хельмер дорікає дружині за те, що вона говорить й'бму, своєму чоловіку, неправду, "змовляється з такою людиною, як Крогстад". "Щоб більше цього ніколи не було". Хельмер переглядає папери, які приніс із собою. Нора прикрашає ялинку, потім просить поради чоловіка: днями у сусідів маскарад, а вона ще не вирішила, який костюм вибрати. Нора запевняє, що вона не може справитися з цим без допомоги чоловіка. Хельмер погоджується "зарадити це горе". Нора милується ялинкою, наче мимохідь запитує, яка ж провина Крогстада. Хельмер пояснює: Крогстад підтасовував документи. Нора впевнена, що злидні примусили того піти на цей крок. Однак, на думку Хельмера, головна провина Крогстада у тому, що він не покаявся, а вивернувся усіма неправдами і це привело до моральної загибелі. Утім найгірше, веде далі Хельмер, що завжди у таких випадках страждають діти, бо така людина завжди змушена брехати навіть рідним, і діти "із кожним ковтком повітря схоплюють зло". Хельмер бере слово з Нори, що та ніколи більше не буде просити за Крогстада. "Бо неможливо працювати поруч із ним, я відчуваю фізичну відразу до таких людей",— говорить Хельмер. Потім він бере свої папери і йде до кабінету. Нора залишається сама. Заходить нянька, говорить, що діти просяться до матері. Нора просить "не пускати їх". Вона вражена тим, що може "завдати шкоди малюкам", "отруїти сім'ю".
Дія друга
Та сама кімната. Різдв'яна ялинка вже обшарпана, свічки обгоріли. Нора сама, вона схвильовано ходить по кімнаті, нарешті зупиняється і бере своє пальто, наче зважившись на якийсь крок, потім знову кладе його на диван. Підходить до дверей, їй здається, що хтось прийшов. Говорить сама до себе, намагаючись заспокоїтися тим, що у перший день Різдва ніхто, навіть Крогстад, на зважиться прийти. Дивиться у скриньку для листів, чи не надіслав той листа Хельмеру. Заходить Анна-Марія з коробкою маскарадних костюмів. Нора дивиться на них і говорить, що хотіла б розірвати все це на шматочки. Анна-Марія не розуміє її настрою, запевняє, що всі костюми легко відновити. Нора запитує про дітей, каже, що тепер вона вже не зможе бути з ними, як. раніше. Анна-Марія відповідає, що малюки до усього швидко звикають. Нора запитує: діти б забули свою мати, якби її не стало? Стара нянька лякається: вона виростила Нору, замінила їй матір, яка померла. Нора заспокоює її, просить йти до дітей. Заходить фру Лінне. Їй передали, що Нора заходила, та не застала її вдома. Нора просить подругу допомогти відновити маскарадний костюм. Хельмер хоче, щоб Нора одягнулася у неаполітанський костюм і танцювала тарантелу, якої навчилося, коли їздили в Італію. Фру Лінне береться за роботу. Вона дякує Норі за приємний минулий вечір, розпитує про доктора Ранка, чи завжди той такий дивний, як був вчора. Нора розповідає, що Ранк страждає від тяжкої хвороби, яка дісталася йому у спадок від батька-гульвіси. Фру Ліпне дивується, чому Ранк запевняв, що чув її ім'я від Нори, а Хельмер, очевидно, не мав й гадки про неї. Нора пояснює, що з Ранком вони друзі, вона багато розповідала йому про своє дитинство, рідне місто. Хельмер же ревнує її, не хоче ці з ким ділити. Він навіть чути не міг, як Нора розповідала про рідних, тому вона й перестала. Фру Лінне зауважує, що Норі треба кінчати "цю історію з доктором Ранком". Нора дивується, бо ніякої "історії" немає. Фру Лінне запитує, хіба не Ранк позичив ті гроші. Нора запевняє, що таке їй навіть на думку не спадало, бо це було б дуже важко для всіх. Втім доктор і не міг зробити цього тоді, бо сам не мав коштів: спадок він отримав пізніше. Але Нора впевнена, що Ранк прийде їй на допомогу, якщо вона попросить. Фру Лінне помічає, що Нора змінилася відучора, запитує, що трапилося. Нора хоче щось сказати, але чує, що повернувся Хельмер, просить подругу піти у дитячу кімнату, бо Хельмер "не любить, коли пораються із шитвом у його присутності". Нора йде назустріч чоловіку, вдаючи, що їй весело готуватися до маскараду. Потім говорить, що "білочка хоче попросити про одну річ". Хельмер підтримує цю гру, поки не здогадується, що Нора повертається до вчорашньої розмови і просить не звільняти Крогстада. Тоді він стає невблаганним. Нора пояснює своє прохання страхом, що Крогстад може завдати шкоди Хельмеру, звернутися в газети. Хельмер пригадує історію батька Нори. Виявляється, що Хельмер познайомився з Норою, коли приїхав ревізією у справі ЇЇ батька, якому загрожувала відставка, якби Хельмер не поставився до того з "такою доброзичливістю". Хельмер зауважує, що між ним і батьком Нора є суттєва різниця — Хельмер бездоганний чиновник. Тому він не боїться наклепів.