Решту життя він по кілька місяців на рік проводив із ними, гарно і почесно живучи в Тель-Авіві та Єрусалимі, безкоштовно обідаючи в ресторані. Урешті він усе одно повертався до тісної квартири в кількох сотнях метрів від центрального вокзалу Франкфурта.
Щороку Оскар підтримував зв'язки зі своїми євреями. Це була така сезонна річ − півроку метеликом в Ізраїлі, півроку черв'яком у Франкфурті. У нього постійно були грошові проблеми. Тель-авівський комітет, членами якого, знов-таки, були Іцхак Штерн, Якоб Штернберґ і Моше Бейський, і далі продовжував лобіювати гідну пенсію для Оскара в уряді Західної Німеччини.. Першою офіційною реакцією німецького уряду став, однак, хрест "За заслуги" у 1966 році, з 1968 року йому почали виплачувати пенсію в двісті марок на місяць. Через три місяці пенсіонер Шиндлер отримав папський орден Святого Сильвестра від єпископа Лімбурзького.
На свій день народження у 1967 році він дав конфіденційні покази про багатьох з персоналу концтабору Плашув. Тільки про одну людину зі списку міністерства юстиції Оскар охоче говорить загалом добре. То інженер Гут, який допоміг йому під час арешту.
Коли Шиндлер перейшов шістдесятирічну межу, він почав працювати на організацію "Німецькі друзі Єврейського університету". Це заняття йому дали після клопотань тих "євреїв Шиндлера", які намагалися знайти новий сенс життя для Оскара. Він також долучився до розробки схем подорожей німецьких та ізраїльських дітей за обміном. Незважаючи на вже ослаблене здоров'я, він і далі жив і пив, як замолоду. Він закохався в німецьку модель на ім'я Аннемарі, яку зустрів в єрусалимському готелі "Цар Давид". Вона стане емоційно незамінною людиною для Шиндлера в його пізні роки. Його дружина Емілія і далі жила без жодної його фінансової підтримки в маленькому будиночку в Сан-Вінсенте, на південь від Буенос-Айреса. У документальному фільмі, знятому німецьким телебаченням у 1973 році, вона без тіні образи покинутої дружини розповідає про Оскара в Брюннліці, про те, що сама робила там.
У жовтні 1974 року Оскар упав у своїй маленькій квартирі коло франкфуртського вокзалу і помер дев'ятого жовтня в лікарні. У його заповіті було сказано те, про що він уже казав багатьом євреям − щоб його поховали в Єрусалимі. Шиндлера поховали на Латинському цвинтарі Єрусалима. Мине ще місяць, і тіло Оскара в цинковій труні пронесуть вузенькими вуличками Старого Єрусалима на католицький цвинтар, з якого на південь видно долину Гінном, що її називають Геєнною в Новому Заповіті.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу