Ты, конечно, хочешь зарезать меня?
Тебя зарезать мне не удастся, — ответил Левий, оскалившись и улыбаясь, — я не такой глупый человек, чтобы на это рассчитывать, но я зарежу Иуду из Кириафа, я этому посвящу остаток жизни.
Тут наслаждение выразилось в глазах прокуратора,, й он, поманив к себе пальцем поближе Левия Матвея, сказал:
Это тебе сделать не удастся, ты себя не беспокой. Иуду этой ночью уже зарезали.
Левий отпрыгнул от стола, дико озираясь, и выкрикнул:
Кто это сделал?
Не будь ревнив, — оскалясь, ответил Пилат и потер руки, — я боюсь, что были поклонники у него и кроме тебя.
Кто это сделал? — шепотом повторил Левий.
Пилат ответил ему:
Это сделал я.
Левий открыл рот, дико поглядел на прокуратора...
Переказ:
Азазелло приходить до Майстра і Маргарити й отруює їх, щоб надалі вони змогли відірватися від земного буття і піднятися до неба разом із почтом Воланда.
Вогонь пожирає все прийдешнє: і будиночок з квартирою Майстра, й особнячок письменників на Грибоєдов, і квартиру № 50...
Майстру, на прохання Сина Світла, повернули найдорожче, чого йому не вистачало, — спокій. Разом з ним залишилася і Маргарита.
Професор Іван Михайлович Понирєв, у минулому поет Іван Бездомний, — співробітник інституту історії і філософії.
На повний місяць йому сниться сон, як двоє — Понтій Пілат та Ієшуа разом із псом йдуть місячною доріжкою і ведуть бесіду на філософські теми.
[1] Рапповська — від РАПП — російська асоціація пролетарських письменників — штучне літературне об'єднання письменників, поетів і критиків, що зголосилося під керівництвом компартії прославляти у творах соціалістичний устрій життя.
Коментар
Якщо підійти до роману Булгакова "Майстер і Маргарита" традиційно, то навряд чи можна відповісти, якого типу цей твір: його можна визначити і як побутовий, бо подається розгорнута картина московського побуту 20-30-х років; і як фантастичний, бо поряд із пересічними людьми діють фантастичні істоти, наприклад, кіт Бегемот; і як історичний — у канву роману вплетено історичну особу — Понтія Пілата; і як філософський: вирішуються проблеми добра і зла, честі та безчестя, громадянської сміливості та боягузтва; і як любовно-ліричний, де віддане кохання Маргарита і Майстра рушить всі перепони; і сатиричний, бо важко знайти твір із таким яскравим барвоцвіттям уїдливо-іронічних визначень радянської бюрократії, письменницького чиновництва, бездарності "творчого" "красного письменства"...
Як все це могло співіснувати в одному творі? Що спонукало письменника до створення неперевершеного шедевру?
Після переможного поступу соціалізму була морально зломлена і фізично знищена творча інтелігенція, перестали існувати літоб'єднання символістів, футуристів, імажиністів... Рапповська1 критика вела запеклий бій проти творів Булгакова, намагаючись знищити письменника, який не підкорився і мав своє творче обличчя, сміливість поглядів на дійсність.
Те, що відбувалося в часи, сучасні Булгакову, мало своє відлуння в далекому минулому, і таке біблійне минуле проходить паралельною лінією з сатиричним портретом радянської Москви 30-х років.
Загальнолюдські поняття "добро" і "зло" не застаріли і залишилися вічними із часів існування Єршалаїма, древнього іудейського міста, у якому проходить змагання між честю і безчестям, сміливістю і страхом.
Така ж боротьба "добра" і "зла" відбувається через тисячоліття, коли гноблення, цькування та зрадництво панувало у країні за часів тоталітарного режиму.
Перехід від одного часового простору до іншого відбувається без надмірного напруження. Провідником між епохами стає Воланд, син темряви, разом зі своїм почтом
Можна побачити паралель і між образом Ієшуа й автором роману Майстром: кожен із них страждає за віру, жертвуючи життям заради морального закону, ідеї свого призначення.
"Роман у романі" — прийом, який використав автор, що дає можливість побудувати своєрідну композицію твору, відповідно якої так звані "біблійні глави" чергуються із "сучасними" таким чином, щоб "зустрітися" в останній главі.
Моральні уроки, які засвоює читач із роману, є першочерговим завданням саме єршалаїмських глав "Майстра і Маргарити": під страхом смерті не відступати від своїх переконань, залишатися милосердним навіть на краю загибелі.
Моральним началом послуговується і Маргарита, яка до останнього віддана коханню, готова боротися за своє щастя: вона не жертва, а рятівна сила для Майстра, для його творчості. Навіть Сила Темряви визнає Силу Кохання, вибираючи для балу саме Маргариту королевою свята.