Учитель, перед іменем твоїм...
Учитель! Горде і славне звання. Праця вчителя споріднена з працею хлібороба й будівельника — із зернини добра й справедливості вирощує він душу людини, із цегли знань складає наш розум.
Чого вчили нас учителі? Математики, фізики, географії, біології. Вони розвивали нашу увагу, пам'ять, уяву. Вони намагаються допомогти нам знайти свій шлях у житті. А головне — своїми справами і своїм словом учили найважчої на світі науки — бути людьми.
Є таке слово — подвижник, у ньому сполучаються два дуже важливі поняття: "двигати" і "подвиг". Вони й виражають суть праці вчителя, котрий веде нас крізь роки дитинства, отроцтва, юності, здійснює щоденний, часом непомітний, подвиг — віддає нам свої знання, вкладає в кожного часточку свого серця.
Учитель одним із перших на практиці знайомить дітей з такими поняттями, як обов'язок, необхідність, почуття відповідальності, вміння підпорядковувати особисті інтереси колективним. Учитель є наставником і старшим товаришем учнів, найближчою і найдорожчою людиною після батьків, до нього звертаються вони зі своїми радощами і прикрощами, з конкретними планами і мріями. Образ Учителя залишається в пам'яті на все життя, слова подяки виливаються в пісні та вірші.
Твій добрий зір в моїй уяві лине...
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
Ти вчив любити подвиги людини,
Красу труда й безсмертний рідний край.
(В. Сосюра, "Учитель")