Що таке український ідеал? (1 варіант)

Твір на тему

Переді мною стоїть досить цікаве питання: що можна вважати українським ідеалом? І однозначної відповіді на нього бути не може. Адже українці — дуже неоднорідна нація, до того ж, як говорили декілька років тому, "нас 52 мільйони", а отже, у кожного може бути свій ідеал, не схожий на ідеал іншої людини. І кожен з нас має право стверджувати, що саме виплеканий ним образ може вважатися українським ідеалом. А ще врахуймо, що цей самий ідеал міг змінюватися протягом століть! І що ж тепер робити? Як знайти відповідь на питання?

А може, слід звернутися до тих джерел, в яких українці виливали свої прагнення, сподівання, надії — до фольклору та літератури, і пошукати ідеалу серед літературних образів?

Можливо, ідеалом виступає молода дівчина-українка, напрочуд гарна й чиста душею: очі — як терен, брови — мов шовкові шнурочки, щічки — як червоні рожі, вуста — наче червоні ягідки, довге шовкове волосся, чудове вбрання, ряд прикрас (корали, дукачі, намисто)... Дівчина скромна, працьовита, побожна, шаноблива.

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув карі очі... —

співається у пісні на слова С. Руданського. "Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця..." — так характеризує виборний Наталку — героїню п'єси І. Котляревського. А Маруся із повісті Г. Квітки-Основ'яненка? "Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа."" А ще Маруся "на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і всякому покірна".

Дивіться також

А Мавка у драмі Лесі Українки! Прекрасний образ, узятий із фольклору, і скільки в ньому чарівності, неповторності! А Маруся Чурай з однойменного твору Ліни Костенко: красива зовні, чиста душею, незважаючи навіть на тавро вбивці, якого зовсім не заслуговує!

Отже, ми вбачаємо український ідеал в образі молодої вродливої дівчини? А може, ідеалом є інший одвічний образ — мати з немовлям на руках? Цілу галерею образів матерів змальовує у своїх творах Марко Вовчок. Так, більшість з цих жінок глибоко нещасні, адже над ними тяжіє ярмо кріпацтва. Однак, тримаючи на руках немовля, жінка наче перероджується, забуваючи про все на світі. Ідеалізує матір і Т. Г. Шевченко у своїх поемах, віршах і повістях.

А якою ніжністю проникнуті народні колискові, які співає мати над колискою дитини:

Сонки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в головоньки,

А рісточки у кісточки,

Здоров'ячко у сердечко,

А в роточок говорушки,

А ніженьки ходусеньки,

А в ручечки ладусеньки.

Героїня твору Лесі Українки також заколисує свою дитину ласкавими і ніжними словами:

Спи ж ти, малесенький,

Пізній-бо час...

То, може, мати з дитиною — український ідеал? Недарма ж в Україні споконвіку найшанованішою була Богородиця з немовлям на руках.

А можливо, українським ідеалом є козак — оборонець рідної Батьківщини від чужоземців-поневолювачів? Мабуть, в усіх фольклорних творах, в усій українській літературі не знайдемо більш популярного образу. Чимало дум, історичних пісень, балад, переказів, легенд, казок змальовують образи відчайдушних козаків, як історичних персонажів, так і безіменних героїв.

Не можна не пригадати твір, який у цілому присвячено українському козацтву — "Енеїду" І. Котляревського. В образах Енея і троянців втілено найкращі риси українських дицарів-козаків, про що свідчать уже перші рядки твору:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак...

Еней, його військо, Низ та Евріал. Усіх цих героїв Котляревський змальовує з великою любов'ю, віддаючи їм належну шану; хоча деколи й сміється над ними, та сміх цей є доброзичливим, приязним.

Чимало героїчних вчинків козаків змальовано у творах українських поетів-романтиків, зокрема Т. Шевченка, А. Метлинського, М. Костомарова, І. Вагілевича, М. Шашкевича, Я. Головацького, які у своїх поемах, віршах і баладах вимальовують ідеалізований образ козака з усіма його найкращими рисами. Він мужній, хоробрий, сильний, благородний у своїх вчинках, незламний у бою.

А згадаймо ще Кирила Тура з роману П. Куліша "Чорна рада". Непохитний у своїх переконаннях, винахідливий і навіть хитрий, благородний і впертий, він є збірним образом козака.

З приходом в українську літературу критичного реалізму образ козака поступово відходить, зникаючи з художніх творів, однак у пам'яті народу козак назавжди залишається взірцем чеснот.

А може, я помиляюсь, і український ідеал слід шукати зовсім не в людських образах, хай то буде дівчина-красуня, молода жінка з дитиною, Лицар-козак? Можливо, українським ідеалом є ряд позитивних якостей, які повинен мати кожен свідомий українець? У такому випадку цікаво: хто ж може встановити критерії, за якими можна визначити ці якості?.. Вигадаємо спеціальну комісію, яка буде визначати український ідеал? Та, здається, такі ідеали вже є: Леся Українка, Василь Стус та інші.

Мені ж здається, ідеалом є людина, яка залишається Людиною, земля, яка родить хліб, мати, яка колише дитину, дитина, яка посміхається, тобто все те, що відповідає своєму призначенню на землі!

Інші варіанти цього твору: