Історія поряд

Твір на тему

Раніше я думала, що історія — це події давно-давно минулих літ. Все, що бачила в музеях, про що дізнавалася із кінофільмів, книг, дихало сивою давниною, від усього віяло пилом століть. Великі, визначні особистості, художники, композитори, письменники, режисери видавалися мені особливими, стояли майже на п'єдесталі, були абсолютними небожителями. І тільки нещодавно для мене відкрилося, що історія поряд, в усьому: у кожному камені, на кожній вулиці, у будь-якому селі чи місті. За стінами будь-якого будинку може зростати майбутній Микола Гоголь чи Василь Стус, створювати свої шедеври Катерина Білокур чи Марія Приймаченко — А цими стежками, можливо, вже ходить той, хто досягне творчих висот Андрія Тарковського чи Леся Курбаса.

Уздовж правого берега річки Лопань аж до Новоселівки тягнеться вулиця Червоножовтнева. На вулиці,збереглося чимало будинків першої половини XIX століття. Прості, похмурі, нічим не примітні, вони не затримають на собі захопливого погляду поціновувача старовини, тим паче пересічного мешканця. В одному з таких будинків жила зі своїми дітьми відома російська художниця Зінаїда Серебрякова. Та сама, яка майже стала академіком Російської академії мистецтв — уперше за 160 років існування академії цього звання була удостоєна жінка (тут на заваді стала Перша світова війна).

Два десятиліття творчого життя художниці (1900—1920) пов'язані з Харковом та Нескучним (тепер Харківської області, колись Білгородської губернії).

За 90 років багато що змінилося у внутрішньому дворику. Але ці місця все ще дихають пам'яттю про Зінаїду Серебрякову, пам'яттю тих днів, коли вона із Не-скучного, що в 30 кілометрах від Харкова, переїхала до першої столиці разом із чотирма дітьми та хворою матір'ю, де знайшла прихисток в одному із будинків по вулиці Конторській, 25 (нині Червоножовтневій). Три кімнатки і засклена тераска. Саме на цій терасі Зінаїда Євгеніївна написала своїх дітей (картина так і називається "На терасі в Харкові"). Тут же був написаний і груповий портрет "Діти за картковим будиночком". Двадцять років, наповнених світлою радістю та гіркою печаллю. Безтурботне дитинство, юність, кохання, щасливе подружнє життя, радість материнства та невимовний біль від втрати коханого чоловіка, пам'яті якого залишиться вірною на все життя. 82 роки відміряла доля художниці. Померла вона в Парижі, похована на кладовищі Сент-Женев'єв-де Буа. Але залишилась світла пам'ять про художницю та її полотна, наповнені закоханістю в цей прекрасний світ. Завдяки харківськім краєзнавцям будинок № 25 по вулиці Червоножовтневій тепер уже не виглядає безіменним — до чергової річниці з дня смерті Зінаїди Серебрякової (19 вересня) на його стіні з'явилося зображення репродукції картини "На терасі в Харкові" та фрагмента автопортрета художниці. Хочеться вірити, що невдовзі тут буде встановлено вже меморіальну дошку на її честь. Адже історія поряд: в кожному камені, у кожному будинку.

Дивіться також