Немає уз святіших товариства.
М. Гоголь
Справжню дружбу неможливо ні виміряти, ні оцінити. Вона не має ціни, як картини пензля великих майстрів минулого. Щира дружба — повітря, без якого не можна жити. Якщо людина віддана своїм друзям, вона зможе пожертвувати заради них навіть найдорожчим. Якщо людина вірна дружбі, у неї ніколи не виникне навіть думки про те, що можна щось зробити на шкоду другові.
Коли я чую, що в когось багато друзів, я думаю, що людина просто заплуталася з визначеннями: багато може бути гарних знайомих, приятелів, а друзів — тільки трохи. У мене їх двоє. Це хлопці, з якими я вчуся з першого класу. Я їм вірю, я їх поважаю. І сподіваюся, що вони до мене ставляться так само. Ми іноді сперечаємося до хрипоти, але вміємо й уступати один одному. Слова Б. Окуджави "Давайте жить, во всем друг другу потакая..." ми розуміємо як заклик уступати, знаходити компроміс, не поступаючись одним — своїми переконаннями. З Тарасом і Антоном добре все: і вирішувати складну задачу з геометрії, і дивитися новий фільм, і сидіти в Інтернет-кав'ярні, і обговорювати новини будь-якого масштабу: від світових до шкільних. Ніколи не забуду, як мої друзі носилися по всіх дворах, сусідніх вулицях і провулках, коли невідомо куди пішла моя молодша сестричка, і я хвилювався. Як Тарас знайшов її на гойдалці досить далеко від будинку. Як з радощів я забув подякувати друзям. Але на те вони і друзі, щоб усе розуміти.
Пам'ятаю один дуже важкий вечір: Антон розповідав про свої проблеми з батьками, що вирішили розлучитися. Ми нічим не могли йому допомогти. Могли тільки вислухати. Може, йому ставало від цього легше? "Тримайся, старий, ми з тобою!" — от усе, що ми йому тоді змогли порадити. І якою радістю для усіх нас було, коли ця гроза в родині Антона минула.
Головне, я вважаю, у справжній дружбі — це безкорисливість. Якщо я відчуваю, що приятель мене, як то кажуть, "використовує", він ніколи не стане моїм другом. Хочеш мати справжніх друзів — живи їхніми справами і проблемами, умій вислухати друга, не втручаючись у його сповідь розповіддю про себе. Стався до друга так, як ти хочеш, щоб він ставився до тебе.
З дитинства ми чуємо, що друзі пізнаються в біді. Це вірно, але не на сто відсотків. Просто у важкі хвилини дружні почуття, допомога друга відчутніша. Але й у щасті потрібні людині друзі. Радістю, щастям так хочеться поділитися! Справжній друг не позаздрить тобі, він буде щасливий твоїм щастям. А якщо позаздрить — це не друг. Радість, якою ти поділився з другом, не зменшиться, а збільшиться вдвічі. Дружба на міцність перевіряється і тоді, коли ти на щиті, і тоді, коли під щитом. "Пусть он в связке одной с тобой — там поймешь, кто такой" — ці слова В. Висоцького залишені нам як орієнтир у дружбі.
Трохи про святу фронтову дружбу. Пораненого Тьоркіна підібрати танкісти, везли ледь живого, "и держал его в обнимку хлопец — башенный стрелок. Укрывал своей одеждой, грел дыханьем. Не беда, что в глаза его, быть может, не увидит никогда". Закінчує цю главу поеми "Василь Тьоркін" Олександр Твардовський такими рядками:
Свет пройди, нигде не сыщешь,
Не случалось видеть мне
Дружбы той святей и чище,
Что бывает на войне.
В. Висоцький у вірші про друзів-льотчиків, що загинули в нерівному повітряному бою, пише:
И я попрошу Бога, Духа и Сына, —
Чтобы выполнил волю мою:
Пусть вечно мой друг защищает мне спину,
Как в этом последнем бою!
Нехай нам із друзями не випадуть на долю випробування дружби війною! Ми й у мирний час зуміємо дружити і бути відданими цій дружбі до кінця своїх днів.