Леся Українка — Давня весна (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Вид лірики: Пейзажна, інтимна.

Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.

Рік написання: 1894.

Віршований розмір: Ямб (здебільшого чотиристопний, хоча трапляється ще три— та п'ятистопний), закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).

Бу лá  вес нá  ве сé ла,  щé дра,  мú ла,

Про мíн ням   грá ла,  сú па ла  квіт кú,

Во нá  ле тí ла  хýт ко,  мов  сто крú ла,

За   нé ю   вслíд  спі вý чі ї  пташ кú!

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: мила – стокрила, квітки – пташки, загомоніло – бриніло, луна – самотна, настала – придбала, ясна – весна, мене – зелене, гілки – квітки, хатині – пташині, заспівав – прислав, забуде – буде, дала – цвіла.

Строфа: Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).

Провідний  мотив, мотиви:

•      Краса весняної природи.
•      Самотність і душевна розрада.
•      Гармонійна єдність людини та природи, що утверджує оптимізм.
•      Вміння бути вдячним за теплі моменти в житті. 

Тема:

Відтворення спогадів про прихід (давньої) весни, добродійний її вплив на хворобливий стан ліричної героїні.

Ідея:

Возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою недугу.

Основна думка: "Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала": вміння бачити красу природи, радіти природі, попри негаразди.

Композиція і сюжет

За змістом вірш можна умовно поділити на:

1.    експозицію: "була весна...";
2.    зав'язку: буяння весняної природи та самотність хворої дівчини;
3.    кульмінацію: заглянула "у вікно до мене" весняна краса ‒ радість ліричної героїні з приводу того, що її "не забула" весна;
4.    розв'язку: "моя душа ніколи не забуде того дарунку" ‒ вдячність чудовій порі за розраду.

Художньо-стильові особливості:

• Твір має автобіографічне підґрунтя ‒ пов'язаний із хворобою поетки.
• Вірш вирізняється глибокою ліричністю. Взаємний зв'язок природи і людських почуттів створює атмосферу співпереживання.
• Емоційна контрастність як головний принцип виразності.
• Персоніфікація природи, яка є не лише фоном, а й активним учасником подій.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Епітети: "весна весела, щедра, мила", "летіла хутко", "співучії пташки", "зелений шум", "веселая луна", "весна ясна", "радісна весна", "білесенькі квітки", "тісна хатина", "весняна воля", "любий гай".
•       Метафора: "весна…промінням грала".
•       Уособлення: "весна…сипала квітки,…летіла хутко", "усе загомоніло — зелений шум, веселая луна", "весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула", "весна … не забула", "заглянули… гілки", "замиготіло листячко", "вітер … заспівав", "прилинули пісні", "гай свій відгук з ним прислав", "душа… не забуде", "весна дала, … за вікном цвіла".
•       Порівняння: "летіла хутко, мов стокрила".
•       Риторичні оклики: "За нею вслід співучії пташки!", "Зелений шум, веселая луна!", "Ні, не забула!".
•       Гіпербола: "Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла".
•       Заперечення: "Мене забула радісна весна" — "Ні, не забула!"; "Весни такої не було й не буде" — "Як та була"; "Дарунки всім несе" — "Для мене тільки дару не придбала".
•       Антитеза: "Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора и самотна", "Дарунки всім несе / Для мене тільки дару не придбала" ‒ створює напругу, яка розв'язується в кінці, коли природа дарує героїні підтримку; "Мене забула радісна весна / Ні, не забула!", "Весни такої не було й не буде, Як та була".
•       Повтор: "не було" — "не буде" — "була".
•       Зменшено-пестливі слова: листячко, білесенькі.
•       Інверсія: "замиготіло листячко зелене", "була весна весела,..", "прилинули пісні пташині".
•       Синоніми: ожило, загомоніло; співало, бриніло.

Образи та символічні образи:

•       Лірична героїня тотожна самій поетесі, яка, страждаючи від невиліковної хвороби, знаходить втіху в чарівності навколишнього світу.
•       Весна символізує пробудження й молодість. Вона дарує свою красу та силу всім, але особливо тим, хто потребує цього найбільше.
•       Дарунки ‒ приємні почуття, сподівання.