Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш з елементами морально-соціальної поеми.
Вид лірики: Філософська.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Рік написання: 1989.
Віршовий розмір: Ямб, здебільшого п'ятистопний; закономірність ‒ ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
Був сí рий дéнь. І сí рий бýв су сíд.
І сí рий стíл. І сí рі бý ли двé рі.
І рáп том ня́вк нув ко льо рó вий кíт.
За лúв чор нú лом вú рок нá па пé рі.
Римування: Перехресне (АБАБ) та паралельне (ААББ).
Рими точні: році – боці, тому – юрму, народі – Вишгороді, ладом – судом, рочків – листочків, сусід – віт, доказ – —недоквас, сукні – вікні, тиші – миші, привів – листків, листочка – дочки, побіжать – лежать, здорові – кольорові, пуття – життя, мантії – гарантії, закону – ікону, димаря – сухаря, зірку – нірку, якраз – гаразд, зроду – шкоду, гарчать – печать, яскраві – лаві, сусід – кіт, двері – папері.
Строфа: Вірш складається з трьох восьмивіршів (октав), двох шестивіршів (секстин) та трьох чотиривіршів (катренів).
Провідний мотив, мотиви:
- Конфлікт між творчою, незвичайною особистістю та обмеженим суспільством.
- Тема дитячої неординарності.
- Духовна свобода індивідуальності та сила мистецтва.
Тема:
Розповідь про звинувачення маленької Анни в чаклунстві за те, що вона з багряного листя робила кольорових мишей.
Ідея:
Оспівування інакшості, внутрішньої свободи та світогляду людини, здатної мислити поза стереотипами, і засудження тих, хто переслідує, звинувачує і "виносить вирок" за творчу думку.
Основна думка: кожна людина, навіть будучи ще дитиною, є неповторністю, і її природна мета – самовираження.
Композиція і сюжет:
- Експозиція: зображення давнини, коли у Вишгороді "…розважали стратами юрму…, палили відьом… і не знали наук".
- Зав'язка: сусід привів десятирічну Анну до суду, звинувачуючи її в тому, що вона з листя виробляє кольорових мишей, які його турбують.
- Розвиток дії: суд над дівчинкою; оголюється суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт.
- Кульмінація: напруженість в очікуванні вироку.
- Розв'язка: поява кольорового кота, який залив чорнилом викладений на папері вирок (руйнування порядку).
Художньо-стильові особливості:
- Вірш має виразно історичну спрямованість та глибоку сатиру на абсурдність середньовічних судів.
- Цей філософський твір має елементи історично-драматичної поеми (об'ємність тексту, чіткість сюжету, наявність кількох персонажів, яких можна розділити на головних і другорядних; автор показує особисті переживання на тлі історичних подій) та повчально-алегоричний сюжет, властивий байці.
- Наявні ознаки ліро-епосу, як-от поєднання ліричної глибини з наративною побудовою.
- Авторка використовує чуттєву мову та як яскраві образи задля створення відчуття присутності й кращого розуміння емоцій героїв.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "підсудна Анна", "розлючений сусід", "багряне листя, останнє листя", "осіннє сонце, яблуко-недоквас", "голі клени", "кольорові миші", "жовті й сухі листки", "нормальні і здорові діти", "чорна мантія", "моральна шкода", "яскраві", "сірий день", "сірий сусід", "сірий стіл", "сірі двері", "кольоровий кіт".
- Метафори: "чаклунка збила… з пуття", "сняться миші кольорові", "Життя — це справа без гарантії", "згасила зірку", "кіт залив… вирок".
- Персоніфікації (уособлення): "листя…шаруділо тихо на сукні", "сонце…стояло в голих кленах у вікні", "миші…шкоди не чинили".
- Паралелізм: "два рази хукне — так і побіжать", "Два рази хукнув писар на печать / Сиділа тихо дівчинка на лаві.".
- Повтори: "коли…, коли…", "кажу… кажу…"; "сірий…" ‒ створює відчуття одноманітності.
- Риторичні оклики: "Панове судді!", "Од тих мишей немає нам життя!".
- Риторичні звертання: "Панове судді!", "Перехрестіться, пане, на ікону".
- Риторичні запитання: "вона із димаря вночі літала чи згасила зірку?", "…миші згризли сухаря, а чи прогризли у підлозі нірку?", "Вони на вас гарчать?".
- Гіпербола: "Од тих мишей немає нам життя!".
- Іронія: абсурдність звинувачень сусіда; серйозність "поважного" судді з приводу чаклунства ‒ комічна.
- Інверсія: "було тій Анні десять рочків", "її привів сусід", "сиділа тихо дівчинка", "нявкнув кольоровий кіт".
- Контраст: буденність дня і магічність явищ.
- Антитеза: конфлікт між реальністю (сірим, мертвим світом) та уявою (кольоровими образами мишей та кота), що згодом призводить до розв'язки.
- Алегорія: судовий процес – боротьба творчості й забобонів.
- Асонанс звуків [і] та [и].
- Алітерація: "складе листочок до листочка", "згризли сухаря".
Образи та символічні образи:
- Анна – головна героїня ‒ десятирічна дівчинка, втілення дитячої безпосередності та новаторства; є символом вільного мистецького духу.
- Сусід – антипод Анни – дорослий чоловік, але боїться дівчинки: його лякає її незвичність, оскільки він сам напрочуд пересічний (навіть немає ім'я); уособлює забобонне суспільства, яке жахається всього нового.
- Суддя – влада, що приймає рішення на основі звичаїв, а не здорового глузду.
- Кольорові миші є уособленням багатої фантазії й таланту людини; можуть бути метафорою наївного доброго внутрішнього світу.
- Кольоровий кіт – природна сила, яка перемагає несправедливість.
- Чорнило, що розлив кіт – руйнування стереотипів, здатність протистояти насиллю й уніфікації.
- Зорові образи: шпаги, листя з кленових віт, стіл, сукно, сонце, клени, вікно, цяцьки, судейська мантія, ікона, печать, лава, двері, чорнило, папір.
- Слухові образи: "шаруділо тихо листя", "сусід сказав у тиші", "суддя сказав…", "хукнув писар на печать", "нявкнув кольоровий кіт".
- Образи кольорів: багряний і жовтий (листя), чорний (мантія), сірий (буденність світу) проти кольорового (свобода уяви).
Примітки та корисна інформація:
"Кольорові миші" належить до ранніх творів Ліни Костенко, що увійшли до збірки "Давно".