Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Вид лірики: Пейзажна.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Віршування: Твір написано верлібром.
Провідний мотив, мотиви:
- Гармонія довкілля.
- Краса навколишнього світу.
- Чарівність і природність кохання.
Тема:
Символічне зображення дівчини-веселки, яка своєю вродою причарувала перестрічного князенка соняшника.
Ідея:
Оспівування краси української дівчини, яка порівнюється з веселкою через її характер та манери.
Основна думка: краса світу прихована довкола, у звичайних речах, як-от досконалих явищах природи, і нам лише треба вміти її помічати.
Художньо-стильові особливості:
- Проста й лаконічна мова, що робить авторський стиль доступним і глибоким водночас, оскільки кожне слово має приховане друге значення.
- Поетичний символізм: перетворення звичного на дивовижне, за допомогою нескладних порівнянь і метафор, що зустрічаються майже в кожному рядку.
- Наявність певних язичницьких мотивів – наділення природи рисами людей, за традицією давніх українців.
- Елементи казковості в побутовому контексті та легкість сюжету.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітет: "золотий черевичок".
- Метафори (персоніфікації): "надягла веселка.., взяла коромисло і пішла", "перестрів соняшник", "веселка поміряла", "вони побралися".
- Порівняння: "стрічок-стрічок, як у свято".
- Риторичний оклик: "Поміряла веселка – якраз, на ніжку!".
- Алегорія: веселка ‒ дівчина, а соняшник ‒ парубок.
- Повтори: "стрічок-стрічок".
- Інверсія: "Надягла веселка", "перестрів її князенко соняшник".
- Зменшено-пестливі слова: черевичок, ніжка.
Зорові образи та символічні образи:
- Веселка – образ молодої (заквітчана різнокольоровими стрічками) дівчини-українки, милої та працьовитої. Веселка також є узагальненим відображенням дівочої краси та радості.
- Соняшник – образ парубка. Слід звернути увагу на статус – саме князенко; у творі символізує життя та світло. Їхній союз можна розглядати як поєднання двох життєвих стихій ‒ небесної та земної; це об'єднання сонця й дощу, що й створює веселку в реальному житті.
- Черевичок як символ поєднання чоловіка й жінки: важливий нюанс ‒ чи підходить черевичок до ніжки – чи житиме пара в злагоді. Символ був неодноразово використаний у різноманітних казках та оповідках, народних обрядах та навіть класичній літературі (напр., "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" М. Гоголя).
- Стрічки – семикольорові смуги райдуги ‒ немов різнобарвні прикраси українського віночка.
- Коромисло ‒ знаряддя праці, яке тут набуває сакрального значення, стаючи мостом між землею та небом.
- Річка як плин життя. Те, що веселка йде до річки, де й зустрічає свою долю, підкреслює природність стосунків.
Примітки та корисна інформація:
Ігор Калинець створив цикл віршів "Дивосвіт", присвячений опису рідної природи, до якого ввійшли твори з алегоричними образами природних явищ та об'єктів, зокрема й вірш "Веселка". Це чарівна поезія, в якій звичні природні явища перетворюються на дійових осіб. Калинець робить свої твори цікавими й доступними, поєднуючи дитячу простоту та символічну глибину.