Юрко Туряниця. Головний герой твору, учень восьмого класу Першої зразкової київської гімназії. Хлопець захоплювався читанням коміксів і детективів, добре вчився, боявся підвести батьків, його улюбленцями були Шерлок Холмс та Максим Оса з коміксу. Хлопець у вільний час ходив з друзями в парк Шевченка, де вони грали в шахи, грав у баскетбол. Після того, як Джентльмен поселився у Юрка, хлопець багато часу приділяв собаці. Хлопець жив у заможній родині, але ніколи цим не хвалився, до гімназії ходив пішки. Опинившись ненароком біля вбитого чоловіка і познайомившись з детективом, Юрко допомагає знайти вбивцю та щоденник родини Добрянських. Також саме Юрку вдається з'ясувати, хто шантажував учнів під прізвиськом Чорна Рука. Герой твору демонструє такі риси характеру: відповідальність, сміливість, чесність, уважність, кмітливість, добре ставлення до братів наших менших. Юрко довіряв Шпигу, хоча той і не відразу розповів усю правду.
Цитати: "Юрко Туряниця нічим не привертав уваги. Звичайний школяр, їх Києвом ходить багато. Хіба, якщо придивитися, можна було побачити ластовиння на лиці. Мовби чхнула одного разу дитина біля купки дрібної тирси, чхання здійняло хмарку, і дрібки тирси осіли на личку. Тому часом могло здатися, що хлопець замурзаний, не надто ретельно вмився. А ще — два невеличких неакуратних шрамики на лівій щоці, мов хтось виорав дві смужки неправильної форми. Виду вони не псували. Навпаки, бабуся казала: це сліди щастя, бо Юрко в ранньому дитинстві перехворів на віспу, від якої діти його віку колись помирали"
Шпиг Назар Захарович. Капітан міліції у відставці, приватний детектив, який розшукував щоденник учасника бою під Крутами Олеся Добрянського. Шпиг і Юрко, розслідуючи цю справу, а також шукаючи, хто ж насправді Чорна Рука, стали друзями. Назар Шпиг був розумним і досвідченим, часто видавав себе за зовсім інших людей. Він любив собак і знав про них багато, якось його собака врятувала йому життя, але сама загинула. Детектив часто смикав себе за вус, на що звертав увагу Юрко. Шпиг жив у невеличкій квартирі на Михайлівському провулку. Власника будинку витягнув колись із кримінальної халепи, тож плату за житло вносив доволі символічну.
Цитати: "…низенького, зовсім не страшного чоловіка. Справжній тобі дядько, опецькуватий, кирпатий, з невеличким кумедним черевцем, кругленькими рожевими повнявими щоками та густими чорними вусами", "Вкотре смикнувши себе за кінчик вуса, відставний міліціонер наморщив лоба, поплямкав пухкими губами, на обличчі з'явився вдоволений вираз".
- Гімназист і Чорна Рука (повний текст) ▲ читається майже за 4 години
- Гімназист і Чорна Рука (аналіз, паспорт твору)
Чорна Рука. Погрожував гімназистам і вимагав гроші. Ніхто не знав, що воно таке: хлопець чи дівчина, чоловік чи жінка. Юрко Туряниця зміг вивести Чорну Руку на чисту воду – ним виявився однокласник Голіцин.
Коля Моховий. Однокласник Юрка, який ні за що не переживав. Замість додаткових занять із французької мови Коля ходив у комп'ютерний клуб, куди учням Першої зразкової суворо заборонено ходити. Хлопець грав на гроші, хоч ніколи не вигравав. Коли Коля не приніс гроші для Чорної Руки, його батьки довідалися про походеньки сина у комп'ютерний клуб.
Володька Зубко. Однокласник Юрка, який теж отримав записку від Чорної Руки. У Володьки захворіла бабуся, він закрутився, забув про Чорну руку, а за якийсь час випливло, що Володька писав шпаргалки на контрольних з математики в есемесках і пересилав відразу кільком учням. Контрольні нікому не зарахували, і батьки Зубка змушені були довго просити директора Андронакі, щоб для їхнього сина зробили виняток і не виключали.
Іван Станіславович Туряниця. Батько Юрка, інженер, який працював у міжнародній компанії, вільно володів трьома мовами.
Раїса Туряниця. Мама Юрка, працювала бухгалтером у тій же фірмі, що і її чоловік.
Медвідько Арсеній Гнатович. Полковник поліції, присвистував, коли говорив. Шукав щоденник, бо це був єдиний доказ, який комуняки хотіли знищити, щоб не називати вулицю іменем Олеся Добрянського.
Стрельцов. Керівник приватної охоронної фірми, у його голосі наче брязкав метал. Стрельцов сам звелів Зозуленку викрасти в акторки щоденник. Слід у разі чого мав обірвався на Зозуленку, звичайному київському злодійчукові.
Яків Зозуленко. Злодій, який викрав щоденник. Згодом Зозуленка вбив злодій Сопля і забрав щоденник собі.
Галина Добрянська. Колишня акторка, якій допомагав Шпиг.
Ліза. Дівчина, якій належав бульдог Джентльмен. Два роки тому на Донбасі загинув її батько, який був лікарем і волонтером. Ліза з мамою жили бідно. Мама давала уроки англійської, та все одно ледь зводила кінці з кінцями. Потім з'явився Раєвський і мама вийшла за нього, щоб у Лізи було забезпечене майбутнє.
Цитати: "А там уже була дівчинка десь одного з ним віку, як устиг помітити Юрко. Він навіть десь її бачив, тільки не міг пригадати, де й коли. Розчесане гладенько світле волосся було перехоплене рожевою стрічкою і сягало плечей. Не дивлячись ні на кого, крім собаки, дівчина, розкривши обійми, кинулася до нього".
Аркадій Львович Раєвський. Радник міністра, вітчим Лізи. Строго виховував дівчину, забороняв інтернет, а якось заплатив водієві, щоб позбувся Джентльмена. Раєвський запропонував Юрковому батьку 500 доларів, щоб забрав собаку собі.
Цитати: "Високий, не так худий, як стрункий чоловік, та все одно схожий Юркові на того, хто ковтнув жердину і змушений тримати її всередині себе. Через те мовби не може зігнутися чи й навіть порухатися вільно. Як і батько гімназиста, господар був одягнений у дорогий костюм і на ходу поправляв під коміром щойно пов'язану краватку… А ще високий чоловік був лисий. Зовсім голомозий. Немов коліно. Густі чорні брови робили його не грізним — кумедним".
Любов Гнатівна. Матір Лізи, невисока миловидна жінка. Втратила чоловіка на війні, вдруге вийшла заміж за заможного Раєвського.
Марта Ернестівна. Родичка Раєвського, яка займалася вихованням Лізи. Завжди усе забороняла, поводилася надто незвично.
Цитати: "Та за мить до них не вибігла – кулею влетіла висока, суха, затягнута в сіру старомодну сукню дама з якоюсь неймовірною зачіскою. Побачивши, що відбувається, дама заволала: — Ліззі! Ліззі! Що ви робите! Ліззі, це непристойно! Ліззі, ви ж дівчинка!"
Джентльмен. Собака породи бульдог, який належав Лізі. Джентльмена Лізі подарував хрещений, але вітчим не міг терпіти собаку і позбувся його – викинув з дому.
Левко Голіцин. Однокласник Юрка, який називав себе Левом і нащадком дворянського роду. Лев хотів продати Юркові дідівський годинник, Стороженку продав китайську статуетку. Хоч Голіцин називав себе дворянином, його рід був зрадником України.
Цитати: "Окремо від інших Голіцин не тримався, проте в боротьбу з "тридцятками" все ж не встрягав. Казав: нейтралітет, навіть назвав себе "нейтральною Швейцарією". Товариство не надто від того потерпало. Був Лев Голіцин слабосильний, блідий, намагався обходити бійки та інші небезпеки стороною. Але цінність Левка була не в маханні кулаками. Нащадок дворян займався дрібного торгівлею".
Гліб Стороженко. Однокласник Юрка, який хотів купити у Голіцина статуетку – важкого китайського бовдура. У класі Гліба не дуже любили, хоч ніхто не міг пояснити причини. Може, тому, що Стороженко зовні трохи нагадував щура. Знав не менше за інших, але й не більше. Дозволяв собі встрягати лише туди, де напевне не могло бути поганих наслідків. Інші вважали його обережним.
Цитати: "Стороженко давно хотів мати таку забавку. Цікавився східною боротьбою, побачив таку в клубі, на столі вчителя — сенсея — і загорівся. А надто, коли дізнався, що це старовинна річ, яка тримає в собі всю мудрість, потрібну для науки".
Степан Мартинюк. Однокласник Юрка, на голову вищий за будь-кого зі своїх однолітків, через що дражнили його Шпалою. Хлопець злився, спалахував миттю, і взагалі – любив махати кулаками з найменшого приводу. Голіцин покликав його з собою, коли продавав статуетку, бо грізний вигляд Степана мав налякати Стороженка, який любив не платити відразу, а мати борги.
Олесь Добрянський. Правнук актриси Добрянської, який воював на Сході, а потім його посадили, повісивши на нього викрадення щоденника. Саме він подав ідею назвати вулицю іменем юного гімназиста Олеся, який був учасником бою під Крутами. У в'язниці Олеся попередили, що випустять, коли віддасть реліквію і дозволить її знищити. А ще родина героя-гімназиста повинна була відмовитися від перейменування на його честь.
Олесь Добрянський. Старший брат актриси Добрянської, на честь якого називали всіх хлопчиків у родині. Олесь брав участь у бою під Крутами, коли Київські гімназисти і студенти дали перший бій московським більшовикам. Олесь Добрянський був тоді учнем Другої київської гімназії. Він не загинув і залишив після себе унікальний щоденник, у якому описує, як усе почалося, пише про свої почуття і відчуття. Про подвиг Добрянського було майже невідомо. Противники перейменування вулиці хотіли доказів, згадали про щоденник і викрали його.
Савка. Бармен, який працював у барі на Ярославовому Валу. Через нього зв'язувалися Шпиг і Юрко. Особливою прикметою Савки було те, що він мав величезні вуха.
Сопля. Злодій, якого насправді звали Аркадій Сипливець. То був вуличний грабіжник, гопник. Сопля із Зозуленком були не найкращі друзі, та все ж досить добре знайомі. Шпиг і Юрко знайшли Соплю на Деміївці, де той грав у карти і програв щоденник іншому злочинцеві.