Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Вид лірики: Інтимна (любовна).
Напрям, течія: Неоромантизм з елементами сентименталізму.
Рік публікації: 1924, збірка "Осінні зорі".
Віршовий розмір: Тристопний анапест: у рядку повних 3 стопи, закономірність – два ненаголошених склади чергуються з наголошеним (UU_).
Так ні хтó не ко хáв. Че рез тú ся чі літ
Лиш при хó дить по дíб не ко хá ння.
В день та кúй роз цві тá є (веснá) на зем лí
І зем ля́ у би рá єть ся зрá ння.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Строфа: Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній.
Провідний мотив, мотиви:
· Незрівнянність та велич кохання.
· Кохання як джерело натхнення та життєвих сил.
· Тема вічності кохання (винятковість і сакральність почуття, що здатне існувати поза часом).
· Людина ‒ частина природи.
· Весна як символ пробудження всього живого / розквіту любови.
· Поєднання духовного та тілесного.
Тема:
Оспівування кохання, найвеличнішого і найпрекраснішого почуття, доступного людині, його унікальності для кожного, спорідненості з природою, всесвітом та поезією.
Ідея:
Уславлення високого, всепоглинаючого кохання, яке для ліричного героя є найбільшим скарбом, рідкісним та надзвичайним.Основна думка:
Кохання ‒ це особливий подарунок долі, який перетворює звичайні речі на диво.
Художньо-стильові особливості:
· Насиченість повторами. Однакові перша і п'ята, друга і шоста строфи.
· Емоційна піднесеність, пафос.
· Гіперболізація почуттів (кохання через тисячі літ, готовність зірвати Оріон).
· Мелодійність.
· Ліричний герой ідеалізує кохання.
· Персоніфікація природи як відображення почуттів героя.
Художні засоби, стилістичні фігури:
· Епітети: "подібне кохання", "солодка мука", "щасливі очі", "зорі ясні", "тихий місяць", "золотий Оріон", "поет робітничої рані".
· Метафори: "…приходить подібне кохання", "земля убирається зрання", "дише тихо і легко в синяву (земля)… простягає до зір свої руки", "весна розцвітає і тремтить од солодкої муки", "серце в'яне", "очі горять в тумані", "розливається кров і по жилах тече", "…для неї зірву Оріон золотий".
· Гіпербола: "Так ніхто не кохав. Через тисячі літ…" ‒ возвеличення почуття.
· Анафора: "В день такий…", "Так ніхто не кохав…", "Дише тихо…".
· Оклики: "Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..".
· Риторичне запитання: "…Де ви бачили більше кохання?..".
Символічні образи:
· Весна – метафора пробудження й оновлення життя. Автор порівнює з весною шал емоцій.
Примітки та корисна інформація:
Вірш "Так ніхто не кохав" Володимир Миколайович Сосюра присвятив своїй першій дружині Вірі Берзіній.