Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна, любовна; меншою мірою філософська.
Напрям, течія: експресіонізм; ліричний реалізм з елементами екзистенціалізму.
Рік написання: 1962.
Тема: змальовування нерозділеного кохання ліричного героя.
Ідея (головна думка): світоглядні роздуми ліричного героя щодо своєї коханої, їхніх стосунків.
Мотив: кохання, хоч іноді завдає болю, найпрекрасніше почуття для кожної людини, жадане й чарівне.
Віршовий розмір: змішаний, переважає п'ятистопний хорей.
Римування: перехресне.
Схема складів, стопів (U – ненагол. гол., _/ ‒ нагол.):
_/ U _/ U _/ U _/ U _/ U
І тому для мене так трагічно а
_/ U _/ U_/ _/ U U _/
Те, що ти чиясь, а не моя б
Художньо-стильові особливості:
- Поєднання буденності з філософськими роздумами.
- Контраст між вічністю космосу та минущістю людського життя.
- Простота й емоційність висловлювання.
Художні засоби:
Епітети: суворе, вічне небо; хаос доріг.
Метафори: (персоніфікації, або уособлення): мерехтітимуть світи; під суворим небом; бачила Земля.
Риторичне запитання: "…я тебе зустрів і не зберіг?".
Анафора: як…як; ми…ми.
Порівняння: "…ти і я ‒ це вічне, як і небо…".
Антитеза: "…ми не вічні, ми з тобою просто ‒ ти і я…".
Оксюморон: "…ти і я ‒ це вічне…" і "…ми не вічні…".
Образи та символічні образи:
- Небо: символ вічності та незмінності.
- Земля: символ буденності, повторюваності подій.
- Ти і я: символ унікальності людських почуттів, які, на жаль, не поза часом.
Примітки та корисна інформація:
Цікаво! Якщо, оминувши власне авторську будову рядків, зорганізувати їх виключно за співзвучністю (римою), вийде повні три строфи по чотири рядки + строфа з двох рядків, 14 загалом, тобто – сонет.