Тарас Шевченко — Думи мої, думи мої (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Філософська та громадянська лірика з елементами інтимної.

Напрям, течія: Романтизм.

Віршовий розмір: Змішаний, переважає хорей.

Римування: суміжне, або парне (АА).

Строфа: Вірш побудований вільно, поділений на строфи різної довжини.

Провідний мотив, мотиви:

• Трагізм самотності поета на чужині.
• Туга за Україною, її красою та історією.
• Усвідомлення долі творчості, яка може знайти відгук у серцях інших.

Тема: Роздуми ліричного героя про долю власної творчості, туга за рідною землею та її славним минулим.

Ідея: Навіть у найважчих умовах життя людина може звертатися до творчості як до способу збереження національної ідентичності та передавання духовних цінностей.

Художньо-стильові особливості:

• Поєднання особистих переживань із загальнонаціональними проблемами.
• Меланхолійно-філософський тон із риторичними запитаннями та емоційними вигуками.
• Символічність образів.

Художні засоби, стилістичні фігури:

• Епітети: "щире серце", "чорний орел", "щодня і щоночі".
• Метафори: "думка, як той ворон, літає", "чужим піском очі засиплють".
• Риторичні запитання: "Нащо стали на папері сумними рядами?".
• Персоніфікація: "лихо породило", "ворон літає".
• Порівняння: "думка, як той ворон", "серденько соловейком щебече".
• Повтори: "Думи мої, думи мої".
• Контрасти: "думка — ворон" / "серденько — соловейко".

Образи та символічні образи:

• Думи: уособлення творчості поета, його духовного спадку.
• Діти: образи віршів і думок, створених ліричним героєм.
• Україна: символ рідної землі, національного коріння.
• Чорний орел: символ трагічної долі України.
• Ворон: символ журби, скорботи.
• Соловейко: символ ніжної, щирої душі.

Примітки та корисна інформація:

Вірш "Думи мої, думи мої" написаний у Санкт-Петербурзі в період творчого піднесення Тараса Шевченка. Він розкриває дві основні лінії: особисту долю автора, відірваного від батьківщини, та долю України, яку поет оспівує як неньку. Цей твір став маніфестом творчої діяльності Шевченка, де він через метафору "дітей" передає свою любов до України, надію на те, що його поезія знайде відгук серед співвітчизників.