Дівчинка-оповідачка. Головна героїня оповідання, яка найбільше любила малювати з татом. Вона ще не добре розуміла, що відбувається, але відчувала тривогу, їй не подобалося, що тато не приходив з Майдану. Дівчинка не розуміла, за що могли вбити її тата, вона впевнена: "тата вбив той, хто не знав, що його нема за що вбивати. Той, хто не бачив його усмішки й не чув його голосу. Лише той! Бо хіба можна такого тата вбити навмисно?!"
Мама. 28-річна жінка, яка втратила чоловіка, боляче пережила цей удар, але змогла вберегти дитячу душу від удару, переконавши, що тато став зіркою і завжди буде поруч.
Тато. 28-річний чоловік, який відстоював на Майдані політичні та суспільні зміни в Україні. Тата дівчинки вбили на Майдані через тиждень після Йордану, він не встиг дізнатися, що дружина вагітна. Тато дуже любив свою сім'ю. Він щороку дарував дочці коробку пастельок, сам любив малювати, часто підкладав дівчинці подарунки під подушку.
Йордана. Маленька сестричка оповідачки, яка народилася уже після смерті тата. Дівчинку назвали на честь улюбленого татового свята – Йордану (Водохреща).
Павлусь. Двоюрідний брат дівчинки, який піде в другий клас. Хоробрий та завзятий, хлопчик мріє вирости й зробити все можливе та неможливе, щоб на світі не було танків, смертоносної зброї. Його тато – на війні, тож хлопчик і головна героїня хвилюються за нього.