Сергій Плачинда — Богатирська застава (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Історичне оповідання.

Автор. Сергій Плачинда (1928-2013) – український письменник.

Тема. Зображення облоги Білгорода печенігами за часів київського князя Володимира Святославича.

Ідея. Уславлення любові до батьківщини, відданості своєму народу, бажання врятувати його від навали ворогів; оспівування величі духу і розуму старого воїна, який не покидає свій народ, а шукає шляхи порятунку.

Проблеми. Життя у мирний і воєнний час; голод під час війни; захист рідної землі; історичне минуле; важливість дослухатися порад мудрих і досвідчених людей.

Композиція і сюжет твору

Історичне оповідання "Богатирська застава" постало на основі опрацювання автором уривка літопису "Повість минулих літ. В оповіданні зображено мужнє протистояння білгородців печенігам і мудрість воїна Будимира. Він пригадує, як військо князя Святослава зазнало поразки від печенігів, а тепер і над його містом нависла загроза. Будомир навіть не міг уявити, що його доведеться здати ворогам. Тому він вигадує, як можна обдурити ворогів. Завдяки кмітливості, розуму й мужності білгородці вистояли і змусили печенігів зняти облогу й відступити. Адже перемогти ворогів можна не тільки силою, а й мудрістю. Будимир – головний герой оповідання. Двадцять п'ять років тому у битві з печенігами він втратив руку. Тепер він уже багато років – звичайний чередник, випасає громадську худобу. У хвилини смертельної небезпеки Будимир дає зневіреним від тривалої облоги й голоду містянам мудрі поради, завдяки яким можна без бою позбутися ворогів і врятувати місто від загибелі.

Експозиція. Будимир споглядає на табір печенігів, які обступили Білгород. Одна зі стріл мало не розтрощила його голову.

Зав'язка. Старійшини скликають віче, щоб визначитися, як і коли відчинять ворота печенігам, бо голод допікає мешканцям Білгорода.

Розвиток дії. Будимир згадує події двадцятип'ятилітньої давнини, коли вороги відтяли йому в січі правицю. Чоловік придумує, як врятувати Білгород. Для цього він наказує зібрати по жмені вівса, пшениці або висівок, викопати два колодязі по коліна, знайти меду. У кожен колодязь ставлять кадіб і наливають в один ціжу, з якої варять кисіль, а в інший – солодку ситу з меду. Кількох печенігів запрошують у місто, щоб ті переконалися, що земля сама годує білгородців, дає харч.

Кульмінація. Кілька печенігів проходять в місто і переконуються, що тут немає голоду. Печеніги повірили в диво і пішли розповідати про своїм ханам.

Розв'язка. Печеніги йдуть геть, білгородці врятовані. Будимир повертається до своєї череди, яку заховав у лісових нетрях під доглядом вірних волхвів.