Михайло Старицький — Облога Буші (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Історична повість.

Час створення. 1891 рік.

Автор. Михайло Старицький (1839-1904) – український письменник.

Тема. Зображення героїчної оборони містечка-фортеці Буші на Поділлі під час визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького; зображення кохання сотниківни Орисі, яка очолила оборону Буші, і польського князя Антося, який хотів миру й злагоди між їхніми народами та людьми різних віросповідань.

Ідея. Оспівування мужності, героїзму і любові до рідного краю українців, їхньої вірності Батьківщині і готовності віддати за неї життя; засудження війни.

Проблеми. Самопожертва; кохання; зрада Батьківщині; служіння своєму народові; взаємини батьків і дітей; війна і мир; соціальна несправедливість; життя і смерть.

Композиція і сюжет твору

В основу повісті "Облога Буші" покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги.

Мистецьке бачення події не замикається рамками героїчного подвигу, самозречення в ім'я перемоги над ворогом. У невеликій за обсягом повісті порушуються майже всі питання, які містить історична проза Старицького в цілому: джерела народної моралі й етики, шляхи пробудження й виховання громадянської, національної самосвідомості, народ і історія, народ як носій високих моральних якостей, масовий героїзм визвольної війни, антимілітаристські мотиви тощо.

Повість складається з 12 розділів.

 Експозиція. Часи Хмельниччини, осінь 1654 рік. На південь від Могильова, за двоє гін від Дністра, на високій скелі лівого побережжя притулилось містечко Буша, де на вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис замок Чарнецьких, який захопили козаки. Після січі під Корсунем та Жовтими Водами Бушу захопили козаки на чолі з сотником Завістним і озброїли добре як вартову наддністрянську стражницю.

Зав'язка. Після відправи у церкві сотник Завістний оголошує усім, що ворог оточив Бушу, двадцять тисяч польського війська стоїть навколо. Козаки та решта мешканців містечка відчувають над собою помах крила смерті, але вирішують до останнього захищати місто і свою церкву.

Розвиток дії. Завістний прощається з дочкою Орисею, бо козаки йдуть захищати передмістя, а жінки і діти залишаються у замку. Орися зізнається Катрі, своїй подружці і дружині хорунжого, що кохає Антона Корецького, з яким знайома з дитинства, бо батько виховував хлопця, але тепер той перейшов на бік поляків. Спогади Орисі. У польськім обозі Потоцький, Лянцкоронський, Чарнецький (колишній власник Буші) готуються до нападу. Між ними і Антон Корецький – племінник Чарнецького. Хлопець лиш пів року тому довідався про своє шляхетне походження, а до жив у Завістного і був козаком. Починається облога, козаки спершу мають успіхи, та вони розуміють, що можуть лише відтягти смертну годину, бо поляків і татар набагато більше – по двісті на одного козака. Коли Корецького посилають у розвідку, Орися з замку бачить його і сама підносить гніт до плющихи. Дівчина думає, що Антон мертвий. Священник розповідає Орисі про льох під церквою, де повно пороху. Дівчина з подругою копає в льоху рівчаки, що ведуть до всіх чотирьох башт. Корецький виявляється живий і, коли козаки зазнали поразки, просить жіноцтво здатися. Орися просить його прийти у льох і дає ключ.

Кульмінація. Поляки вриваються на замкове подвір'я. Жінки ховаються у церкві, яку ворог починає підпалювати. Орися зустрічається з Антоном у льоху, зізнається, що кохає його, і підпалює порох.

Розв'язка. "Орлине гніздо" разом з поляками злинуло в повітря. Та вибуху не чули закохані душі Орисі і Антона, бо вони полинули в далину, "де нема ні сліз, ні ридання, ні тяжкої журби, ні злоби, де панує лишень одна свята любов...".