Пастушок. Головний герой казки-притчі, добрий, чуйний, чемний, безкорисливий, уважний, вміє протистояти будь-яким труднощам. Потрапивши у місто яян, прагне врятуватися не лише сам, але й хоче допомогти вибратися дідусеві, який розповів йому про спосіб життя яянів і сім брам, що ведуть з міста. Пастушок зміг підібрати потрібні слова до брами, вона відчинилася, тож хлопець знову опинився на волі. Як нагороду за добре і чуйне серце пастушок отримав мішок з самоцвітами.
Цитати: "…він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі", "— Я вам охоче допоможу, — радісно вигукнув пастушок", "— Але я зовсім не хочу ставати яянином!", "— Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.", "— Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами."
Старий дідусь. Мешканець міста, у яке потрапив пастушок. Коли дідусь був юнгою, але випав за борт і опинився серед яян. Як і всі яяни, дідусь будував вежу, але нічого не виходило. Старенький був єдиним, хто обізвався до пастушка і розповів все, що знав.
Цитати: "…пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі…", "Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борт і опинився у цьому місті.", "— Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.".
Яяни. Мешканці міста у проваллі, куди потрапив пастушок. Кожен яянин наче німий, ні з ким не спілкується, живе своїм "я" і будує високу вежу, хоч це йому добре не вдається. Яяни – егоїсти, які ніколи не думають про потреби і бажання оточуючих.
Цитати: "Кожен яянин знає тільки своє "я" і тому запитань іншої людини просто не чує.", "Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.", "Усі тут харчуються власним "я". Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте "я" кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні.", "…досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами… Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке "ти"".