Василь Стефаник — Новина (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Новела.

Час створення. 1899 рік.

Автор. Василь Стефаник (1871-1936) – український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик.

Тема. Зображення нестерпних умов життя українського селянства; злочин Гриця Летючого, який убив рідну дочку.

Ідея. Заклик протистояти суспільним умовам, бути сильним, не здаватися, не зневірюватися, а шукати шляхи виходу з важких ситуацій.

Проблеми. Боротьба за виживання; доля людини; жорстокість світу; самотність; розпад родини і традиційних родинних цінностей; втрата сенсу життя.

Композиція і сюжет твору

В основу новели покладено дійсний випадок, що стався в селі Трійці в голодному 1898 році. Письменник розповів цю історію в одному з листів до О. Кобилянської: після смерті дружини наймит Михайло з відчаю втопив молодшу дочку, старшу відпустив, а сам пішов здаватися до "криміналу". Автор виніс розв'язку на початок новели. Це є логічним, бо коли в назві заявлена "новина", то слід одразу її й подавати. Така організація погоджується з особливостями експресіонізму. Згадка про трагічну подію одразу налаштовує на відповідне сприйняття світу – як негуманного й дисгармонійного. Подавши "новину" на початку, автор побудував весь твір як оповідь із декількох епізодів, що розкривають основні, переважно психологічні мотиви вчинку центрального персонажа.

Розв'язка. Гриць Летючий утопив у ріці молодшу дочку, а старша випросилася.

Експозиція. Відколи Грициха померла, Гриць бідував з дітьми. Два роки він не міг дати собі ради: не було що їсти, у хаті було холодно.

Зав'язка. Одного вечора Гриць зібрав дітей і сказав, що вони йдуть в гості.

Розвиток дії. Вони йдуть до річки.

Кульмінація. Гриць кинув молодшу Доцьку у воду, а старша Гандзуня випросилася. Батько сказав, що йде здаватися, а дочці дав бучок, щоб відганяла собак дорогою в село.