Галина Пагутяк — Лялечка і Мацько (характеристика та аналіз героїв твору)

Лялечка. 5-річний хлопчик на ім'я Олег. Батьки Лялечки розлучилися, у мами з'явився новий чоловік, з яким вона їде відпочивати на море і має надію на спільне майбутнє. Саме тому мама привезла хлопчика в село до батьків. Для Олега це не надто весела пригода: у бабусі вічно багато справ і немає часу, а дідусь любить лише спати і дивитись телевізор, а інколи – й нагримати на онука. З сусідськими хлопцями теж не завжди виходить жити у злагоді, тому в Олега з'являється таємний друг – лис Мацько. У 13 розділі авторка говорить: "Лялечка хотів мати друга, і те, що він вибрав лиса, а не хлопчика, чи дівчинку, чи вас, батьки, скоріше сумно, ніж цікаво.". Та хоч друг незвичайний, Лялечка разом з ним переживає безліч пригод: фарбування і відмивання лиса ацетоном, переховування на горищі, День лісу, карнавал і нічні танці з лісовими мешканцями. Друзі розмовляють про все на світі, діляться своїми переживаннями і думками, допомагають один одному.

Мацько. 4-річний лис, для якого живопис став справжнім покликанням. На відміну від інших мешканців лісу, Мацько мав потяг до прекрасного, хотів відчувати справжню свободу, вирізнявся розумом і кмітливістю. Він вмів бачити прекрасне, вмів сумувати, йому вдавалося знаходити справжніх друзів та відрізняти нечесних і підлих мешканців лісу. Лис знаходився у постійних пошуках себе, прагнув не просто жити, здобуваючи їжу і відпочиваючи, а хотів робити щось потрібне для всіх мешканців лісу. Створивши свої картини, лис організував виставку. Якось йому захотілося стати кущем, щоб просто бути на одному місці і милуватися красою природи. Та його задум не вдався: шерсть почала облазити, тому Мацько попросив допомоги у Олега. Так лис і хлопчик стали друзями.

Цитати: "Мацько був найчарівніший з лисів", "…надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком, наче вмоченим у солодку сметанку. Лапки у нього були темно-коричневі до колін.", "Сорока була для нього найвищим авторитетом, хоч він міг проковтнути її разом з пір'ям. Коли йому вперше спало це на думку, лис почав уникати Сороки, щоб боронь боже не піддатись спокусі, й курячі тельбушки з'їдав сам.", "зараз давайте доглянемо на лиса в найщасливіші хвилини його життя, коли він лежить на своїй сонячній галявині й тішиться спокоєм і самотою, знаючи, що ніхто в нього не стрельне з-за куща і не вилає останніми словами. Їхній ліс — заповідник.", "Першу свою картину Мацько намалював за один день. На ній було зображено пень, з-за якого виглядала жахлива зубата потвора. Як пояснив свій задум лис, це був автопортрет.", "Лис лежав, як мертвий, поклавши голову на витягнені лапи, і навіть хвіст його не ворушився. Лис плакав. Ніхто ніколи не бачив, як плаче лис на сонячній галявині, коли все навколо радіє ранку, тому що вітер розігнав хмари і тільки поодинокі з них неквапно простують небом, не затуляючи сонця... Але в наступну мить кров предків збунтувалась в Мацьку. Погрозливим червоним світлом спалахнули очі, до того затуманені слізьми, наїжачилася шерсть, і лис звівся на передні лапи. Серце його жадало помсти.", "Коли він серед ночі навідувався до курей на селі, ті здіймали такий галас, що йому ставало аж незручно. "Як вони мене люблять!" — розчулено думав він, повзучи на череві в куток стайні та беручи ніжно в зуби якусь біленьку або руду несучку. Ясна річ, за один раз він не міг забрати усіх, як би вони цього не бажали. Тому навідувався якомога частіше до своїх любеньких курочок. У селі їх було багато, а він лише один — найчарівніший і найвродливіший...".                                                                                    

Олегова мама. Залишає сина у своїх батьків, щоб поїхати відпочити. На морі вона хвилюється і відчуває тривогу за сина.

Цитати: "У неї було гарне лице, ще зовсім молоде, але іноді жваві очі нерухомо застигали і вдало використана косметика не могла приховати безпомічного і розгубленого виразу, властивого багатьом самотнім жінкам.", "молода жінка в білому костюмі".

Бабуся. Старша віком жінка, скептично відноситься до розповідей внука про лиса, намагається оточити Олега любов'ю і опікою, але часто надто зайнята хатньою роботою. Бабуся найбільше переживала, щоб у хлопчика був батько і нормальне дитинство.

Дідусь. Любить внука, але часто сварить. Щоб Олег забув про лиса, купує велосипед. Дідусь мало часу проводив з хлопчиком, бо любив спати і тишину.

Цитати: "Лялечці, ще коли він приїжджав сюди з мамою, не раз перепадало від діда.", "задрімав було в холодку і прийшов з розкуйовдженою головою, в одних трусах. До того ж від нього несло горілкою. Лялечка заліз з головою під простирадло і завмер. Дід був дуже смішний у своїх величезних чорних трусах…".

Славко, Роман і Михасько. Сусідські хлопці, з яким познайомився Олег. Найбільше хлопчикові сподобався Славко, хоч той зробив рогатку, щоб стрельнути у лиса. Роман був старшим братом Славка і якось прокатав Олега до річки на своєму велосипеді. Роман курив і Олег повинен був тримати це в таємниці. Роман розповів Олегу, що лиса можна викурити з нори, але хлопчикові не сподобалася така ідея.

Сорока. Спершу була приятелькою Мацька і заохотила до малювання. За це лис віддавав їй курячі тельбушки. Та коли він організував виставку своїх картин, Сорока оббрехала його, а щурі знищили усе, що він так довго малював. Мацько після цього вирішив помститися і з'їв Сороку.

Цитати: "її дача якраз знаходилася над норою нашого лиса, їй були до вподоби курячі тельбушки, котрими Мацько люб'язно вгощав її.", "була вельми освіченою особою, мала повно знайомих", "Сорока першою побачила оголошення і була страшенно невдоволена поведінкою лиса. Як він посмів, не порадившись з нею та місцевою елітою, організовувати виставку?!"

Їжак Грицько. Добрий приятель Мацька. Саме Грицько пояснив лисові, чому ніхто не прийшов на виставку. Мацько поросив Грицька нищити увесь мишачий рід, але їжак вважав, що всіх вбивати не треба, а головне у житті – берегти ліс та ростити діточок. У цьому питанні Мацько і Грицько не могли дійти до розуміння, адже мали різне бачення сенсу життя. Лис говорив: "— Я — художник. Ти розумієш, що я художник?! Це все одно, що моїх дітей з'їли, я їм цього не подарую! Рийся в смітті, як хочеш, а я буду сміття з душ вимітати". Грицько ж надавав перевагу звичайному для звірів життю. Та коли Мацько засидівся у селі, Грицько приходить по нього, розповідає про майбутнє свято і мало не силою жене додому.

Цитати: "Одного разу він забрів у село по яблука, і там його спіймали діти. Нарекли Грицьком, цілу зиму протримали в коморі, а навесні він все-таки втік до лісу. Любив про це розповідати і завжди закінчував людським прислів'ям: скільки їжака не годуй — він все одно в ліс дивиться.".

Борсук Джума та щурик Альцест. Лісові "художники", які ненавиділи мистецтво Мацька. Щурові родичі погризли і з'їли усю виставку Мацька.

Цитати: "Перший заробляв собі на життя малюванням натюрмортів. Джума був мерзенним конформістом і жахливою бездарністю. Своїми кривавими натюрмортами з жирними баранячими стегенцями він заслужив всіляку підтримку у вовків.", "…Альцест, мізерне й лукаве створіння, взагалі був під покровительством своїх родичів. Мав найчисленніших поклонників серед мишей,— лісових, польових та сільських,— і швидко ввійшов у моду завдяки портретам у сіро-чорній гамі. Його численні родичі швидко переконали всіх лісових жителів, що сірий колір найбільше практичний та універсальний. Лис гребував щурами, та й мишей їв з крайньої необхідності. Тому він не ввійшов у число поклонників Альцеста і частенько над ним глузував".

Міцька. Сестра Мацька, елегантна, самовпевнена лисичка, яка поагно ставиться до захоплення брата, але всіляко намагається допомогти йому у скрутних обставинах.

Павук. Після розмови з ним Мацько вирішує стати кущем.

Цитати: "Лису дуже кортіло з кимось відвести душу. Павук не вельми йому подобався. Мав добіса очей, і перед ним нічого не можна було втаїти. Ще й був призвичаєний вішати співрозмовнику павутину на вуха і хвіст", Павук: "Ті люди — як перекотиполе. Сьогодні тут, завтра там. Бігають, як навіжені. Я чого у ліс втік? Спокій. Ніхто мій кущ мітлою не вимітає, не миє, не вичищає. Сидиш собі, тчеш павутину, їси, потім знову тчеш, потім знову їси... Нікуди не. треба спішити...".