Володимир Дрозд — Білий кінь Шептало (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1966 рік.

Автор. Володимир Дрозд (1939-2003) – український письменник, журналіст.

Тема. Зображення компромісу непересічної особистості з обставинами та власною совістю, що призводить до втрати нею самої себе.

Ідея. Засудження системи, що нівелює особистості, і пристосуванства, яке неминуче призводить до краху

Проблеми. Вибір у житті; людина в суспільстві; особистість і натовп, дійсність і мрія; втрата внутрішньої свободи; свідома відмова від боротьби за самоствердження; ілюзорне сприйняття світу.

Композиція і сюжет твору

Твір складний і драматичний, бо в ньому йдеться про те, як під впливом "натовпу" зникає самобутня особистість, як поступово вона звикається з наругою, насильством, жорстокістю, на яких побудовані окремі моделі суспільства, де так або інакше принижується гідність громадян, обмежуються можливості їх волевиявлення чи саморозвитку, свобода слова, свобода особистості, свобода взагалі… і саме таку модель суспільства на прикладі колгоспної стайні і змальовує автор.

Білий кінь Шептало – горда і прекрасна тварина, свідома свого шляхетного походження, своєї осібності, несхожості з іншими, тварина, якій притаманні цілком людські якості – гордість, гідність, неповторність, змушена існувати серед натовпу байдужих "жуйних", терпіти знущання тупуватого конюха. В образній системі оповідання поняття "людина" і "тварина" максимально зближуються, розкриваючи глибини авторської алегорії.

Оповідання "Білий кінь Шептало" охоплює кілька годин життя героя – від надвечір'я після завершення робочого дня до ночі, коли Шептало повертається до стайні. Але автор розширює часові рамки зображуваного. Із цією метою він використовує прийом повернення героя в минуле через спогади. Це і розповідь про те, як непокірного Шептала вперше об'їжджали, і згадка про його вільнолюбних предків, їх виступи в цирку тощо. Такий прийом допоміг автору не тільки зобразити головного героя, а й психологічно умотивувати переродження гордого коня на покірного пристосуванця.

Події у творі подано з точки зору оповідача, але читач частину з них бачить через призму сприйняття самого коня. У такий спосіб авторові вдається глибше зобразити внутрішній світ героя, його думки, переживання, ставлення до життєвих обставин тощо.

Оповідання має напружений сюжет.

Експозиція. Підпасок наближається до конюшні і повідомляє Степану, що потрібно прислати коня для привода. Шептало бачить батіг і відчуває неприємні відчуття. Кінь сподівається, що цю роботу доручать не йому, адже він особливий – білий і потрапив сюди помилково.

Зав'язка. Степан вирішує, що до приводу піде Шептало, але спершу треба напоїти коней.

Розвиток дії. Коні йдуть до водопою, дві молоді кобилки затіяли бійку. Шептало намагається виправдати Степана, ласкаво, заклично ірже, але отримує побиття батогом. Шептало відчуває відчай.

Кульмінація. Гостро відчувши неволю, Шептало несподівано тікає. На волі він купається в річці і роздумує про своє життя.

Розв'язка. Шептало виправдовує Степана і повертається до конюшні.