Марина Павленко — Миколчині історії (характеристика та аналіз героїв твору)

Миколка. Головний герой повісті. Він самотній, покинутий хлопчик, який поки не пройшов усіх етапів соціалізації, та й в школі буває вряди-годи, ходить туди іноді, щоб не мати проблем. Але Миколка не хуліган, не безхатченко, він просто намагається вижити. І для того йому доводиться будувати собі будиночок з мотлоху, красти рибу та іншу смакоту з котячої миски, збирати пляшки по дворах... День за днем читач спостерігає за поневіряннями малого Миколи, бо його вітчим – п'яниця, а матір не особливо звертає увагу на сина, більше переймаючись своїм новим чоловіком. Біля хлопчика тільки собака, вірний пес на ім'я Найда, чиїми очима насправді читач і бачить все, що відбувається.

Микола – не типовий хлопчик з вулиці, злий на весь світ. І якби його доля склалася інакше, він би міг досягти успіху. Микола розумний, хоч і неосвічений, добрий, щирий, цікавий і до минулого, і до того, що діється у світі. Він не п'є і не палить, на відміну від дітей із благополучних родин. Його досвід спілкування з алкоголем і тютюном ледь не скінчився трагічно. І це дуже гарний виховний момент: не лише спосіб життя визначає, ким є людина, але на це впливає і наявність сили волі та духу. Навіть за важких умов можна бути моральним і добрим. Цей хлопчик – борець, і віриш, що йому вдасться не втратити себе у такому несправедливому і складному світі нещирих людей. І чим далі, тим частіше йому зустрічаються й гарні люди. Цитати: "Хлопці – і з Вулиці, і з Школи – не шанують Найдиного Миколки не тільки через те, що вважають бомжем і безпритульним. А ще й тому, що Миколка не курить.", "…Хоч досі майже не доводилось покидати рідне містечко: якось так складалося, що ні в гості, ні на екскурсії, ні тим паче на відпочинок Миколку з Найдою ніхто ніколи не возив.", "Училка сказала, що казанок у мене варить, як треба…", "Та не жени, у мене ж підошва на чесному слові тримається … Зараз удома чогось перекусимо, випрошу у мами якоїсь дротви й зашию!", Миколка ж говорив і говорив, пишаючись тим, що вперше у житті завоював таку увагу, що так багато круглих оченят прикипіло до нього.", "Миколка часто розказував Найді, що, коли виросте, вони з песиком підуть служити в якійсь компактній …чи то контрактній армії.", "Після того , як Миколка врятував хом'ячка Терточку , він здобув у Дівчинки Авторитет.", "Потайки він тики сподівався на подарунок…від Чікси! Ах, який же з нього вояка, якщо не може розпізнати в Чіксі ворога?", "– Квітка Гіацинт! — Миколка такий гордий, ніби в горщику не квітка, а, щонайменше, живе цуценятко, порятоване з багна.", "Миколка тепер мало не щодня ходить у ту свою Школу. Найда вже й змирився: гаразд, хай уже, хлопця на ланцюг не посадиш!", "Не може Святий Миколай забути про хлопчика – ще й із таким самим, як у нього, святого, іменем!...".

Найда. Ще цуценям Найда ледь не загинув, бо його кинули у багнюку помирати люди, від яких "добре пахло". Миколка врятував нещасного собаку. І тепер людський гарно пахнучий, причепурений світ – ворог для Найди. Від підступних людей, які гарні лише зовні, але мають черстві і чорні серця, розумний пес охороняє свого хазяїна. Цитати: "До білого Найда взагалі ставився з осторогою. Біле – це зневага до всього сущого, до всього, що бігає Вулицями, нюшить по Смітниках і ночує під Халабудами на Пустирищах.", "Увечері хлопчик нарешті засинає, і Найда вмудряється збігати до Миколчиного дому. Поцупити пів хлібини й принести господареві.", "Та мій Найда мудріший за всіх ваших кокерів-мокерів.", "… це породистого викинь на Вулицю – і наступного дня здохне, а цей і в воді не потоне, і в вогні не згорить.", "Такого жаху Найда не зазнав навіть тоді, коли його, ще напівсліпого, кинули в багно, і він там уже топився.", "Найда обтрусив із себе брикетний пил і невдоволено рушив до воріт. Бракувало тільки, щоб Миколка заради тих Контрольних зневажив їхні Базар, Смітники й Пустирище!", "До запаху квітів Найда абсолютно байдужий. Він йому завше відгонить милом.", "Найда не ревнував. Ну, хіба що тро-о-ошечки.", "Найда у розпачі забився під шафу: все, вона пустить хлопчика на переробку! Наробить "хваршу" і пів року годуватиме ним Анхвісу.", "Проте хай Миколка тільки скомандує – Найда вмить їх штани полатає".

Мама Миколки. Вона не часто приділяла увагу синові, не турбувалася про його успіхи в школі, не готувала йому їсти, бувало, що й могла дати шматок черствого хліба. Мама більше хвилювалася за Вітчима, догоджала йому, а син залишався на задньому плані. Часто мами не бувало вдома, тож Миколка ховався з Найдою у Халабуді, бо боявся знаходитися з Вітчимом у одній хаті. Цитати: "Вона часом давала Миколці їсти. Вона колись купила йому кросівки – оці, що хлопчик у них і зараз.", "…вона пускала сльози. Найда в таких випадках завжди скрипів зубами і вважав, що ці сльози – крокодилячі.", "Мама дуже шкодувала, бідкалася, дорікала, що хлопчик не нагадав про себе раніше. Плакала й дала синові оцей кусник причерствілого хліба (хліб теж поїли гості), якого Миколка, засмутившись, не хотів і брати.", "Мама, кривлячись і тримаючись за живіт, найбільше, звісно, клопоталась Вітчимом:… і винувато слухала тиради на адресу свого "байстрюка" та байстрюкового "шолудивого пса"", "… поклялася Миколці своєю найчервонішою і найпахнючішою помадою, що більше ніколи його (Вітчима) не прийме.".

Вітчим. Чоловік погано ставився до Миколки. Як тільки він прийшов у сім'ю, то намагався подружитися з хлопчиком, вимагав називати його татом. Закінчилось все тим, що Вітчим спробував навчити Миколку курити і пити. Хлопчик знепритомнів, і врятувала його Жінка, яку знайшов Найда. Цитати: "Вітчим – чужак. Від нього несе часником, цигарками і перегаром. Вітчим обзиває Миколку байстрям, нахлібником, а Найду – шолудивим псом.", "Як мовив Миколка, діло принципу: поклявся з Вітчимом наодинці не стикатись, навіть коли здихатиме.", "Колись, як Вітчим іще прикидався добрим і вимагав називати його татом, він заповзявся виховати пасинка "мужиком" – навчити Миколку курити. Сам цигарки з рота не випускав.", "Вітчим уже добряче влиндив, тоді причепився до Миколки й примусив його влити в себе півчарки самогону.", "Вітчимові гості все пожерли, а сам Вітчим упоров найбільше.", "Вітчимова морда мала би бути страшніша.", "Тільки Вітчим справляв під грушею черговий бенкет."

Чікса. Нова дівчинка, яка з'явилася у Миколчиній школі. Вона сподобалася хлопчикові, але вела себе надто зухвало, навіть побила Миколку букетом, який він подарував їй. Найді Чікса відразу не сподобалася, і собака довго придумував, як помститися. Цитати: "Розмовляючи по мобілці, Вона гордо цокотить каблучками широкою алеєю. Голос – наче в пещеної болонки. Пахне якимись незнайомими краями: Пустирище, Вулиця і Двори відпочивають! Іще – чимось солодким, хоч не цукерками, але звідки Найді знати про гігієнічну помаду?", "Ця дівчинка – не просто чужак. Вона – Миколчин, а отже, і його, Найдин, ворог.", "Тепер голос у Чікси гірший за голоси Товстухи, Завгоспа і всіх Прибиральниць, разом узятих.", "Але щоранку і дівчата , і хлопці, найменші й найстарші, завмирають та забувають про все на світі, коли до школи підвозять Чіксу.", "У Чікси щоразу нове вбрання під або над шкільною формою, через раз новий рюкзак і через два – нова мобілка.", "Колись та Чікса дуже образила Найдиного Миколку.", "Проте Чікса не помітила, що її вчорашні колготи стали об'єктом здивованої уваги всіх присутніх. Вона ішла, як завжди, задерши голову й ні до кого не вітаючись.".

Катька. Однокласниця Миколки, яка сиділа з ним за партою. Катька добре вчилася, їй було жаль хлопця, який зазнав у житті стільки бід. Дівчинка сама вирішила подарувати Миколці на 6 грудня подарунок, і цей вчинок зробив його щасливим і впевненим, що не все так погано. Цитати: "… А Катька потім до мене тихенько підійшла. Каже: я тобі ще дещо хочу… І пакета цього втеліщила!", "Якби Катька, в поєдинкові, його, можна сказати, солдата, не порівняла з безпорадним котом, Найда був би тепер навіть радий. А так… Утім, хай уже! Згадала, привітала, пам'ятає, як звати!.. І за те спасибі, що хоч не квітка!", "Катька – ще одна причина, через яку Миколка перестав пропускати Школу.", "Як на Найду, Катька нічим не цікавіша за ці стрижені під ялину кущі біля Школи. Вона, як сказали б про їхній собачий рід, — середньої паршивості. Наскрізь пропахла Школою, вона помішана на Уроках, тому гуляти виходить пізніше за інших. Мабуть, вилизує класну дошку й вишукує останні блохи у домашніх справах.", "Може, вона таки непогана, та Катька?".

Товстуха. Ця старша жінка була власницею кішки Анфіси, у якої Найда, а згодом і Миколка таємно забирали їжу, адже часто бували голодними. Якось Товстуха спіймала друзів на гарячому, але з розумінням поставилася. Відтоді жінка годувала друзів смачною їжею. Товстуха проявила милосердя і доброту, допомогла Миколці і Найді зрозуміти, що світ не без добрих людей. Цитати: "Тоді Найда й побачив жінку, що викотилась із мініатюрного будиночка. Такої круглої жінки не стрічав, відколи живе…", "Думаєте, я безсердечна? Хіба не бачу, що голодні? І ти, і твій сухоребрий песик! — Жінка нарізала й поклала перед Миколкою ще й ковбаски…", "Я ж, дитино, хвора самотня жінка!".