Літературний рід: пейзажна лірика.
Жанр: вірш.
Напрям, течія: експресіонізм, символізм.
Рік написання: 1934 р.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм.
Римування: перехресне.
Строфа: два катрени.
Тема: гімн природі, весні, землі, який прирівнюється до божества.
Ідея: автор показує зелений світ та природу, яка для поета є священним.
Художні засоби, стилістичні фігури:
Твір насичений порівняннями: "Весна — неначе карусель", "місяць, мов тюльпан",
метафоричні образи: "на каруселі білі коні" — неповторний образ весни (лише у стилі цього поета)
Автор звертає увагу, що наші пращури шанували дві стихії — воду і сонце: "…на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце".
Образи та символічні образи:
Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов'янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому.
Поет згадує у поезії білий колір для надання своїм образам позитивного забарвлення. А червоний допомагає змалювати образ місяця більш насичено.
Корисна інформація:
Збірку віршів "Зелена Євангелія" Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють і самостійно , і разом з поетом. Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.