Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш.
Напрям, течія: модернізм.
Рік написання: 1897 р.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей з пірихієм.
Строфа: катрен (чотиривірш).
Головна думка: "до землі прибитий списом, говорив: "Убий, не здамся!
Життєстверджувальний мотив твору:
Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш.
Тема: ображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке треба боротися до останньої краплі крові та вірити у перемогу.
Ідея: уславлення героїзму, мужності, віри у перемогу.
Художні засоби, стилістичні фігури:
Епітети: "дитячі любі роки", "вродливі королівни", "гордих переможців", "промовляли люто".
Уособлення (персоніфікація): "душа бажала", "погляд спускався".
Метафора: "таємницею укриті", "розум мій очарували", "до землі прибитий списом".
Антитеза (протиставлення): "промовляли… "Здайся!"" — "говорив: "Убий, не здамся!"
Алітерація (звук [р]): "не вродливі королівни розум мій очарували".
Примітки та корисна інформація:
Сила духу самої поетеси, яка мужньо боролася з недугою, завжди вчувається в її ліричних рядках.
У першій строфі лірична героїня розповідає, що "у дитячі … роки … любила вік лицарства" — добу сміливих лицарів, турнірів. У другій та третій строфі дізнаємося про те, що її не захоплювали ні таємничі принци, ні вродливі королівни, ні горді переможці. А з четвертої строфи стає зрозумілим, що героями ліричної героїні ставали сміливці, котрі навіть під загрозою смерті не хотіли здаватися. Можливо, саме у таких героїв поетеса черпала мужність і силу духу для самої себе.