Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: поема.
Віршовий розмір: хорей.
Римування: перехресне.
Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.
Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.
Художні засоби:
- епітети:слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля.
- метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров'ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом; вовком скачеш.
- порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів.
- Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна!
Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?
- синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.
Головні герої та їх образи:
- син половецького хана,
- князь Володимир Мономах,
- віщун,
- євшан-зілля (як образ чудодійної сили).
Сюжет: За часів Володимира Мономаха у княжому палаці жив ханський син, якого під час походу на половців було взято в полон. "І жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно." З часом юнак забув і рідний край, і батьків — усе йому замінила чужина.
А в далеких степах тужить за своєю дитиною батько-хан. Відсилає він у далекий Київ музиканта-губця, щоб той знайшов і привіз йому сина. Розшукавши юнака, співець починає переказувати йому слова старого хана, але ні плач батьківського серця, ні народні співи — то бойові, то ніжні — не вразили юнака. Аж ось жмут сухої трави дає співець юнакові — і стрепенувся той, постали в молодечій уяві і рідний степ, і "батечко нещасний", рідні шатра й рідні люди. все це "разом промайнуло, стисло горло, сперло груди..." Воля, вітчизна — ось справжнє щастя і мета життя, гідна людини.
Проблематика: патріотизм, історична пам'ять.
Примітки та корисна інформація: найбільш потужний засіб формування ідейного змісту твору — антитеза, яка розкривається через символи "батьківщина" — "чужина", "рідний" — "чужий", "пам'ять" — "забуття".