Іван Карпенко-Карий — Сто тисяч (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Сатирична трагікомедія (трагікомедія — різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події).

Час створення. 1889 рік.

Автор. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич)

Тема. Влада грошей над людиною, яка заради збагачення готова піти навіть на злочин.

Проблеми. Влада грошей; втрата людиною духовних орієнтирів; стосунки у сім'ї; батьки і діти; бідність і багатство; добро і зло.

Ідея. Важливо, щоб матеріальне в нашому житті неодмінно погоджувалось із духовним розвитком; культ грошей загрожує людині моральним спустошенням; порушення рівноваги між матеріальним і духовним — це шлях саморуйнування, хворобливе відхилення від норми.

Назва. Спершу твір мав назву "Гроші". Цензура заборонила його. Наступного року автор підготував новий варіант, що й побачив світ під назвою "Сто тисяч". На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п'ять тисяч.

Передумови написання. У 1861 році було скасовано кріпацтво, практично однорідне в майновому плані українське село почало змінюватися. З'явилися сільські багатії, які скуповували землю, натомість значна частина селян, тяжко працюючи, ледь зводила кінці з кінцями. Під впливом цих змін колись майже непорушні традиційні цінності зазнавали відчутних утрат. Ретельно добираючи життєві факти, драматург використав матеріали з газетних та поліцейських зведень про шахраїв, які обманом відбирали в людей зароблені гроші. Карпенко-Карий побачив у цих зведеннях не лише анекдотичні історії, а й людські долі, життєві драми й трагедії, які дають поживу для серйозних роздумів та художніх узагальнень. Саме тому драматург вирішив звернутися до трагікомедії. Такий жанр дозволив показати трагічне в смішному, а в комічній історії передати відчуття трагедії. У п'єсі "Сто тисяч" у майже анекдотичний сюжет про невдаху, який став жертвою шахрая, поєднався із серйозною історією про мрію маленької, хоч і далеко не досконалої, людини та про неминучий крах цієї мрії.

Композиція і сюжет твору

Основна комедійна лінія, пов'язана з придбанням Калиткою ста тисяч фальшивих грошей, розгортається на тлі панорами життя українського села на межі 19-20 століть. Предметом аналізу й осуду стала психологія стяжання.

Трагікомедія складається з 4 дій, кожна з яких поділена на яви.

Експозиція. Знайомство читача з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею.

Зав'язка. Восьма ява першої дії твору — Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі 100 тисяч фальшивих рублів за 5 тисяч справжніх.

Розвиток дії. Гонитва Калитки за грошима, його економність і жадібність. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація. Четверта дія комедії — жид попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок "грошей" і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за справжні рублі мішок чистого паперу.

Розв'язка трагікомічна: досить заможний господар, утративши тільки 3 тисячі рублів, і то через власну жадібність і довірливість, намагається покінчити життя самогубством. Його рятує від смерті Бонавентура.