Іван Багряний — Тигролови (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: пригодницький роман.

Напрям: модернізм.

Течія: неореалізм, неоромантизм.

Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.

Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Людиною.

Мотиви: "протистояння добра й зла", "сильна людина", "велика сила кохання", "антилюдяна сутність радянської системи".

Композиція, композиційно-стильові особливості: композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючи назви: "Дракон", "Світ на колесах", "Навзаводи із смертю", "Заколот і капітуляція", "Бог кохання", "Весела робінзонада", "Не ходи босий" та інші.Позасюжетні елементи — пейзажі, портрети, сценічні моменти — завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліня, описи краєвидів на Зміїній та Голубій падях.

Інтер'єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси, що їх вкладено в уста різних персонажів.

Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова "Йосиф Сталін" і підпихає демон "Фелікс Дзержинський", який має черево, "натоптане вщерть" тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, небуття.

Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона "здіймається на крила", "шугає і б'є крильми над спиною дракона", "мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує", і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.

Сюжет розгортається з зав'язки, яка інтригує: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в'язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону.

Подальший розвиток дії складається з ряду небезпечних для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульмінаційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом з важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм названим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і переслідують, але й тут щаслива доля рятує його.

Найбільшої сили конфлікт досягає при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайговому безлюдді. Григорій розправляється з катом: "Тут... я тобі... й рев, тут я тобі й трибунал!" Завершується роман повним тріумфом благородних ідеалів. Щаслива розв'язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кордон і опиняється в безпечному місці.

Головні герої та їх образи:

людей: Григорій Многогрійшний — головний герой; нащадок гетьмана Дем'яна Многогрішного (1668-1672), який був засланий до Сибіру; родина Сірків: Наталка — кохана Григорія, чесна, смілива, віддана в коханні, вихована в кращих українських традиціях; Грицько — Наталчин брат, сміливий, справжній спадкоємець козацького духу; Денис Сірко — батько Наталки; мати Сірчиха; родина Морозів; Медвин — майор НКВС, який "полює" на Григорія, утілення сатанинської сутності сталінського режиму; Фійона — жінка легкої поведінки, коханка Медвина; українці-переселенці, представники корінного населення Хабаровського краю;

природи: тайга, Байкал, Амур; уссурійський тигр, ведмідь, олені, коні; собака Сірків Заливай; предметів і явищ: предмети українського побуту; ніж, рушниця, потяг, записка, палювання на оленів, утеча.

Символічні образи: потяг-дракон (символ тоталітаризму); потяг-експрес (символ "забезпеченого" нового життя більшовицької верхівки); білена глиняна хата (символ України в тайзі); тигр (символ володаря, сили, незламності людського духу).

Час подій: 30-ті рр. XX ст.

Місце подій: Україна — потяг до Сибіру — Сибір — тайга — поселення Зеленого Клину — Хабаровськ — Маньчжурія.

Сюжет: складається з 2-х частин, у яких 12 розділів:

ЧАСТИНА ПЕРША. Розділ перший "Дракон": із дивної пекельної країни людоловів у Сибір летів потяг — надпотужний паровоз "Й. С." (Йосип Сталін), а позаду — такий же "Ф. Д." (Фелікс Дзержинський) — на всіх зупинках перевіряють наявність Многогрішного — на п'ятнадцяту добу шаленого гону земля обірвалася перед океаном — Многогрішний утік — Медвину згадалися слова Григорія "Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!" — у всі кінці летить телеграма про розшук нікому не відомого гордого нащадка першого каторжанина Сибіру, про правнука гетьмана Дем'яна Многогрішного: "Григорій Многогрішний. Особливі прикмети: юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор".

Розділ другий "Світ на колесах": по тайзі тим же маршрутом по Транссибірській магістралі мчить інший експрес — "Тихоокеанський експрес нумер один", у якому їде цвіт робітничо-селянської імперії в усій його величі й багатогранності — у всіх на слуху володар дум і сердець дослідник Арсеньєв, який описав красу й принади уссурійської тайги, женьшеню й тигрів — мешканці потяга спостерігають екзотичних тубільців (червоношкірих бурятів, гордих бронзових якутів, тунгусів, китайців) — розповіді якогось професора про перших каторжників Сибіру, перших політичних засланців ("навіженого протопопа Аввакума та бунтаря й "ізмєнніка" малоросійського гетьмана Дем'яна Многогрішного) — потім мешканці спостерігають сотні бамлагівців-в'язнів — в одному з вагонів лише кілька людей, один із яких майор Медвин — Медвин згадує, як катував Многогрішного і як після цього боїться жити, бо прокльони Григорія "отруїли йому життя".

Розділ третій "Навзаводи із смертю": Григорій проривається по чужій чотириярусній тайзі — сил немає, гарячка, голод — випадково в напівпритомному стані рятує Наталку Сірко.

Розділ четвертий "Родина тигроловів": Григорій приходить після 5 днів гарячки до тями й не може зрозуміти, де він, бо все навколо, як на його Батьківщині — виявилося, що Григорій потрапив у родину українців-переселенців до Зеленого Клину, а родом він звідти ж, звідки й баба Наталки (із села Трипілля Київського району) — відбувається поступове знайомство Григорія з родиною Сірків ("Я знаю, що ви всі думаєте про мене хтозна й що. Але запевняю вас... Слухай, що я скажу: що б ви не думали і як би не думали, я хочу лише сказати... що я чесна людина", — говорить про себе Григорій) — мати розказує, як 1887 року переселилися сюди та як за радянської влади все змінилося на гірше.

Розділ п'ятий "П'ятнування": Григорій все більше роззнайомлюється із Сірками — разом ідуть на полювання.

Розділ шостий "В пралісах Сіхоте-Аліня": Сірки пантують у лісах — випадково зустрічають родину Морозів, друзів і кумів-українців, обмінюються новинами — старий Мороз повідомляє, що НКВД почало вже розкуркулювати й старовірів — попрощавшись із Морозами, Сірки проводять важкий, але приємний час, полюючи на ріг — Григорій зізнається, що він авіаконструктор.

ЧАСТИНА ДРУГА. Розділ сьомий "Memento тогі": над тайгою літають літаки, когось шукають — до Сірків приходить тунгус Пятро Дядоров, перший мисливець у краї, який узяв собі за жінку красуню — росіянку із старовірів, що звалася Фійоною, яка за його відсутності розважалася з великими начальниками — Григорій закохується в Наталку — разом із Григорієм вони їдуть здавати товар у гирло Мухені Сірковому приятелю Мокієнкові — Григорій довідується, що його шукають.

Розділ восьмий "Осінь у тайзі": краса природи (ізюбри) й краса людських стосунків — пригоди молодих людей — кохання.

Розділ дев'ятий "Зима": полювання на тигра — Григорій заблукав — Наталка за домогою вірного собаки Заливая рятує Григорія — перший поцілунок Григорієм Наталки — святкування Різдва — Григорія бере охота зробити зухвалий рейд до Хабаровська побавитися з небезпекою.

Розділ десятий "Рейд на Хабаровськ": Григорій і Грицько їдуть здавати хутро, поновити контракти, набрати боєприпасів та оформити дозвіл на зброю — зустріч зі знайомим мандзи Кім-Гі-Суна — сідають в "експрес, которий возіт дрова і лєс", наповнений зірваною з місця й киданою по всіх світах Україною — походи по Хабаровську — зістріч із Васею Потаюком, щоб зареєструвати зброю — Грицько йде в НКВД для реєстрації зброї, його розпитують про чужинців у тайзі — хлопці йдуть до ресторану, де спостерігають дівчат ("зневажений цвіт нації") — за Григорієм ув'язався "хвіст" — Григорій підозрює лихе.

Розділ одинадцятий "На кішку": Сірки йдуть полювати на тигрів — раптом натрапляють на лісову газету (на снігу було написано: "Фійона Медвину привіт передавала") — Григорій усе розуміє — біля намету Григорій знаходить недопалок дорогої сигарети "Золота Марка", які палить Медвин — Григорій наздоганяє Медвина й убиває, написавши на снігу: "Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний, а за що — цей пес сам знає".

Розділ дванадцятий "Навзаводи із смертю": Наталка все це бачить і розуміє — вирішують тікати — Григорій приходить попрощатися із Сірками — батьки благословляють Григорія з Наталкою — на Н-ській заставі на Маньчжурськім кордоні, біля станиці Пашкове переходять кордон — старим Сіркам Заливай приносить записку: "Живі. Здорові. Обіймаємо всіх. Цілуємо. Вже перейшли до тітки!" — на п'ятий день пес зник, подався без надії догнати, але — "сміливі завжди мають щастя".

Художні засоби виразності: увесь арсенал.

Проблематика:

• виживання людини в умовах жорстокого терору;
• боротьби добра і зла;
• справедливості й кари;
• морального виберу;
• волі до життя і цілеспрямованості;
• відносин людини і природи;
• родинних взаємин і кохання;
• вічності давніх традицій предків.

Примітки та корисна інформація: Роман "Тигролови" Іван Багряний написав у 1944 р.