Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Напрям (течія): модернізм.
Тема:суперечливі, трагічні події громадянської війни 1919 р. в Україні на прикладі родини Половців.
Ідея: утвердження думки про зміну ціннісних орієнтирів у новому суспільстві — на зміну роду як цінності приходить клас; приховане засудження братовбивства; оспівування величі нового світотворення.
Мотиви: "нова людина"; "братовбивство"; "розпад роду"; "нове світотворення"; "громадянська війна"; "природа й людина".
Композиція, композиційно-стильові особливості:
Головні герої та їх образи: людей: (у порядку появи)
Андрій Половець — командир загону армії Денікіна;
Оверко Половець — командир "купи кінного козацтва головного отамана Петлюри";
Мусій Половець — батько родини;
Панас Половець — махновець;
Сашко Половець — найменший брат (був із Панасом, залишився з Іваном);
Іван Половець — червоногвардієць, командир загону інтернаціонального полку;
природи: вітер, коні, буря, хмари, земля, пил, дощ, ліс, кавун-, предметів і явищ: убивства, шаблі, тачанки, крики, зойки, стрілянина.
Символічні образи:
брати Половці (символи різних ідеологій);
блакитні вежі (символ містичного зв'язку світів, духовного прозріння);
кавун (символ смерті, яку не поважають);
Мусій Половець (символ батьківства);
подвійне коло (символ (І) вічного повернення — на кожну дію є своя антидія; (2) двох світів — людського, де відбувається буря людських пристрастей, і природного, де розгортається справжня буря; (3) існування людини між двох "сфер" — родинною й суспільною, родинною й ідеологічною).
Сюжет: бій у степу під Компаніївкою в серпні 1919 р.:
перша сцена — Оверко вбиває Андрія;
друга сцена — від Панасової кулі помирає Оверко, поховання загиблих братів;
третя сцена — самогубство Панаса після програного бою з Іваном.
Особливості новели "Подвійне коло":
- Новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбуваються протягом одного дня в степу під Компаніївкою);
- Фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець — петлюрівець, Андрій — денікінець, Опанас, Сашко — махновці, Іван — більшовик) — різні ідеології;
- Умовна присутність батьків (на 1-му плані — битви братів, на задньому — те, що про це думають батьки);
- Велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів);
- Автор не зосереджує уваги на ході битв: його цікавить тільки результат баталій і словесна дуель між братами.
- Причина трагедії Половців у різних політичних переконаннях, нетерпимості, сваволі й жорстокості.
Примітки та корисна інформація:
Літературознавці про твір:
Я не знаю, хто ще так, як Яновський, змалював громадянську війну в Україні як трагедію народу.
Бій під Компаніївкою, у якому схрещують шаблі п'ять братів Половців, — це модель усієї громадянської війни.
Сила родових інтересів зіткнулася із силою інтересів класових. Під ударами шабель брати падають один за одним, і кожна нова смерть наче перекреслює батькову приповідку: "Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду", за якою — тривалий моральний досвід людського співжиття. А що натомість? Натомість з уст спочатку комісара Герта, а потім червоного командира Івана Половця чуємо нову істину: "Рід розпадається, а клас стоїть".
Рід розпадається… Отже, руйнуються самі основи життя — і що з того, що клас "стоїть"? Пишучи свій твір у 1933-1935 рр., Яновський прагнув надати словам комісара Герта й Івана Половця сили пафосу, але об'єктивно, понад наміри автора, його талант закарбував трагічну правду життя з його невблаганно-моторошною логікою братовбивчого соціального зіткнення, коли загальнолюдське відступає перед залізно-класовим, і як наслідок — кров, кров, кров…
У "кадрі" — уся родина Половців: п'ятеро братів, які воюють під різними прапорами, батько Мусій… Немає тільки матері Половчихи. Але чому?! Тому, що якби вона з'явилася, то плакала б над кожним із синів, і її "надкласові" сльози були б однаково солоні. Вона оплакувала б загибель свого роду, і ті материні сльози заважали б авторові із силуваним пафосом підсумувати в 1933 р.: "Рід розпадається, а клас стоїть" (В. Панченко).