Іван Нечуй-Левицький — Кайдашева сім'я (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: повість (повість-хроніка), соціально-побутова повість

Напрям (течія): реалізм.

Тема: життя української родини другої половини XIX ст. (після реформи 1861 р.) в умовах занепаду патріархального способу буття, змізерніння української душі як результату тривалого існування в умовах кріпацтва (рабства).

Ідея: засудження й висміювання вад існуючого суспільного ладу, які спотворювали людські почуття й взаємини, зокрема кріпаччини, "безземельної свободи", облудних церковників; висміювання жорстокості й дріб'язковості в людських стосунках; утвердження національно-етичних і загальнолюдських цінностей.

Композиція, композиційно-стильові особливості: повість складається з дев'яти розділів.

Композиція "Кайдашевої сім'ї" твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників. Основу сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім'ї, в якій іде боротьба за приватну власність. Основним у "Кайдашевій сім'ї" є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами тогочасної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до власності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформувалися в умовах кріпосницького ладу. Крізь увесь твір тягнеться контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору.

Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семигори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

Зав'язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім'ї, побутові суперечки в родині.

Розвиток дії — напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.

Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.

Розв'язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.

Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони "рухають" сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані (сутички Кайдашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслідки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі).

Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір. Це є особливістю індивідуального стилю письменника. Важливими в композиції твору є описи — портрети, пейзажі, інтер'єри. Потворність дрібновласницького селянського побуту письменник викриває засобами гумору й сатири.

Отже, композиція "Кайдашевої сім'ї" повністю підпорядкована темі та ідеї твору. Повість майстерно зіткана з реалістичних епізодів, які викривають і засуджують жорстокість та дріб'язковість у стосунках з людьми й розкривають причини їхнього духовного занепаду.

Головні герої та їх образи: людей: Омелько Кайдаш — працьовитий селянин, виснажений панщиною, не здатний керувати своїм життям; Маруся Кайдашиха — сварлива, обмежена, егоїстична, лицемірна, "біля панів терлася та панського набралася", водночас працьовита, любить дітей; Карпо — схожий на батька зовні, на матір — душею; чоловік Мотрі; соціальний тип дрібного власника, гордий, насмішкуватий, вередливий, сердитий, упертий, дбає лише про власне господарство, егоїст; Лаврін — схожий на матір зовні, на батька — душею; чуйний, щиро любить Мелашку, має почуття гумору, але не може оминути сімейних чвар, під впливом обставин змінюється; Мотря Довбиш — уродлива, розумна, працьовита, у Кайдашів стає сварливою, жорстокою; Мелашка Балаш — із багатодітної родини, спокійна за вдачею, привітна, але, повернувшись із Києва, стає поступово схожа на оточення; баба Палажка — сварлива, "богомільна" селянка; природи: красива природа біля села Семигори; груша; курка; підсвинок; предметів і явищ: мотовило, кухоль, лаврський дзвін.

Художні засоби виразності: просторіччя, порівняння, епітет, гіпербола, фразеологізм; гумор, іронія, сарказм, сатира, гротеск; змішування стилів.

Проблематика:

• добра і зла;
• батьків і дітей;
• кохання і сімейних стосунків;
• людської гідності та свободи;
• злиденного життя селян, їхньої темноти, неосвіченості;
• руйнування патріархального укладу;
• виховання й народної моралі;
• авторитету в громаді та самореалізації.

Примітки та корисна інформація: Мотив занепаду родинних цінностей в Івана Нечуя-Левицького постає як факт, що вже відбувся. При цьому одним із чинників, що сприяв виникненню цієї ситуації в українському суспільстві, на думку митця, було кріпацтво — суспільне явище, коли існування простих людей було підпорядковане волі пануючої верхівки, унаслідок чого людина втрачала віру в можливість справедливості, позбувалася відчуття важливості дотримання моральних принципів співжиття (яскравий приклад — образ Марусі Кайдашихи), розучувалася самостійно будувати своє життя (яскравий приклад — образ Омелька Кайдаша).

Історію формування трагедії українського роду можна простежити на прикладі інших творів. Наприклад, у поемі "Катерина" Тарас Шевченко ще показує ситуацію, коли непослух дівчини в умовах твердості патріархальних традицій обертається для неї вигнанням, однак уже в поемі "Сон (У всякого своя доля)" поет дає приклад ситуації протилежної — сама мати посилає доньку заробляти тілом. Щоправда, у Шевченка ці ситуації притаманні ще двом різним суспільствам — українському й російському, проте надалі на прикладі роману Панаса Мирного й Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" вже можна бачити, що й в українському суспільстві поступово проявляється тенденція до повного виродження колись міцних патріархальних засад. Яскравими зразками цього в романі постають життєві історії Явдохи й Максима Ґудзя, Лушні, Матні й Пацюка.

Пізніше, у XX столітті, проблема розпаду родини, занепаду сімейних цінностей стане одним із важливих аспектів роздумів митців ("Мина Мазайло" Миколи Куліша, "Подвійне коло" Юрія Яновського, "Я (Романтика)" Миколи Хвильового).