Тарас Шевченко — Сон ("У всякого своя доля...") (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема (політична сатира). Авторський підзаголовок — "комедія" — указує не стільки на жанр твору, скільки на спосіб відображення дійсності.

Напрям, течія: реалізм.

Провідний мотив, мотиви: "кожному своє", "у всякого своя доля" (перегук зі Сковородою); "світ навспак"; "влада"; "свобода"; "манкуртство українців"; "руйнація моралі"; "історична несправедливість"; "тоталітаризм"; "сон-одкровення"; "подорожі в потойбіччя".

Тема: російський тоталітарний імперський режим; життя народу в умовах самодержавної Росії; доля України та її дітей.

Ідея: викриття диявольської сутності світу царської Росії, де все людське, моральне, духовне спотворене до своєї протилежності; засудження історичного безпам'ятства й запроданства українців.

Композиція: сюжетно-композиційна основа поеми — фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках "раю" в імперії Миколи I.

Поет малює викривальні картини покріпаченої України ("опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне"), сибірської каторги (перший в українській літературі образ покараного революціонера — "царя волі"), Петербурга. "Раю" для людей він не знаходить, існує той "рай" тільки для царя і його вельмож.

Композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії. Після вступу, який має характер філософських роздумів ("У всякого своя доля..."), подано три картини: Україна, Сибір, Петербург.

Поет використовує для викладу змісту прийом сну, що допомагає йому миттєво переміщатися в просторі, а також показувати пригоди ліричного героя в "городі на болотах". Прийом сну надає поемі та зображуваним у ній подіям умовності, фантастичності, проте саме такий прийом дозволяє відобразити моральне звиродніння суспільства.

Назва поеми має певне ідейне навантаження, адже сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад.

Поетика твору: іронія щодо тих, хто "отечество так любить", сатира переходять у гротеск у змалюванні пригод ліричного героя в Петербурзі, в описах вельмож, царя, цариці. А чого варта картина "генерального мордобитія"! Ця частина поеми є гротескною карикатурою на вище чиновництво й царизм.

Проблематика:

  • показ життя українського народу;
  • співчуття оборонцям волі, що страждають на каторгах;
  • осуд українців, які заради чинів забувають свій край, свою мову, втрачають національну та людську гідність;
  • засудження самодержавної політики російського царату.

  • Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — людина, розум якої спочатку затуманений штучними уявленнями про світ навколо (які є продуктом царсько-імперської пропаганди й некритичного ставлення до дійсності), а потім (у сні) починає прозрівати й усвідомлювати страшну правду про царську дійсність; цар — у хибних уявленнях він є великий, страшний, ведмідь; в уявленні людини, яка прозріла, він без владних атрибутів (війська, бюрократів, підлабузників) — маленьке нікчемне кошеня; цариця — у хибних уявленнях є красунею, матір'ю народу, а насправді — кульгава "чапля"; генерали, канцеляристи — слуги, що тримають царат; "землячки" — українці, що втратили національну ідентичність і совість, готові продати батька-матір; дівчата-покритки (в Україні); дівчата-повії (у Петербурзі); Катерина II, Петро І — російські імператори, губителі України; декабристи, прості люди-, міфологічних істот: сова — мудра нічна птаха, проводир у потойбіччя, бачить, як і поет, коли "всі сплять"; природи: красива природа України, Сибіру (якщо дивитися з висоти).

    Твір має глибокі символи: сова — це символ мудрості й водночас туги, а цар волі — прозорий символ безкорисливої боротьби за справедливість, близький до образу Христа; ведмідь — символ грубої сили, невігластва; чапля — бундючності; кошеня — крайньої безпомічності, безпорадності, жалюгідності. Символ раю, місця, де людина почувається вільною, гідною, щасливою, є наскрізним у поемі. Поетика твору підпорядкована завданню втиснути в невеличкий обсяг цілу панораму — величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів.

    Примітки та корисна інформація: Поема "Сон" — перший сатиричний твір Шевченка і перший у новій українській літературі твір політичної сатири, спрямований проти соціального і національного гноблення українців, а також проти рабської покірливості народу. Поема Тараса Шевченка "Сон" — нищівна сатира на Російську імперію як утілення зла й несправедливості, "велике оскарження "темного царства" за всі теперішні й минулі кривди України". Так оцінив комедію Іван Франко.

    Аналіз інших творів Тараса Шевченка:

    загрузка...