Автор Невідомий — Слово про похід Ігорів (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: ліро-епічна героїчна поема (на думку деяких літературознавців, це повість, літописна повість).

Напрям (течія): орнаменталізм


Тема: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея:

заклик руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі; засудження князівських міжусобиць. Ідея виражена в "золотому слові" Святослава.

Композиція, композиційно-стильові особливості:

простежуються, хоча не позначаються, частини: вступ, або заспів, основна частина і закінчення, або кінцівка:

• вступ (пісня Бояна) — роздуми автора над манерою описування подій;

• основна частина (кілька оповідань):

  • • виступ Ігоревої дружини;
  • • похід;
  • • битви з половцями;
  • • сон і "золоте слово" Святослава;
  • • "плач Ярославни";
  • • втеча Ігоря з полону;

• закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).

Особливості композиції "Слова...": недотримання хронологічної послідовності в розповіді, розлогі високохудожні описи природи, авторські публіцистичні роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо). Змістовно-композиційним центром твору є "золоте слово" Святослава.

Дивіться також


Головні герої та їх образи:

князь Ігор; Ігорів брат Всеволод Святославич, князь курський і трубецький; Ігорів небіж Святослав Ольгович, князь рильський; дружина Ігоря — Ярославна; половці: Овлур, Гзак, Кончак.

Центральним образом твору виступає Руська земля, її жива історія.

Сюжет:

Похід князя Ігоря разом із братом Всеволодом, незважаючи на пророче затемнення сонця (тут також подано детальний історичний екскурс у минуле Русі) — лихі віщування природи, другий бій і поразка війська Ігоря — плач руських жінок — віщий "мутен сон" київського князя Святослава та його "золоте слово, зі сльозами змішане", звернене до руських князів — плач Ярославни в Путивлі на валу, звертання її до сил природи — князь Ігор у полоні — утеча його з неволі з допомогою Овлура — погоня половців за князем — зустріч на рідній землі й уславлення Ігоря та його дружини.

Основні сюжетні елементи:

• експозиція: підготовка Ігоря з дружиною князів до військового походу, зловісні знаки;

• зав'язка: битва з половцями;

• кульмінація: поразка руської дружини; Ігор, Всеволод, Володимир, Святослав потрапили в полон;

• розв'язка: втеча Ігоря з половецької неволі.

Примітки та корисна інформація:

На зміну монументалізму прийшов новий напрям — орнаменталізм. Зразком творів цього напряму є героїчна поема "Слово про похід Ігорів". "Слово..." було написане за свіжими слідами невдалого походу Ігоря. Щодо з'ясування жанру "Слова..." одностайності немає. Твір поєднує в собі елементи двох жанрів — поетичного і прозового. В епічну оповідь про Ігорів похід вплітається поетична мелодія плачу Ярославни. Перші видавці називали його героїчною піснею. Поема починається піснею слави Бояна і завершується прославленням героїв. У самому тексті "Слова..." цей твір тричі має назву пісні ("початися ж оцій пісні по билицях часу нашого", "співати було б пісню Ігореві", "заспівавши пісню старим князям, потім і молодим співати"), один раз — повісті ("почнем же, браття, повість оцю") і в заголовку — слова. Інші дослідники називали його старовинним віршем, римованою прозою, ораторським твором. Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підставу вважати цей твір ліро-епічною героїчною поемою. Перший переклад твору українською мовою належить М. Шашкевичу. У другій половині XIX ст. переклади та переспіви "Слова..." здійснили: І. Вагилевич, С. Руданський, Т. Шевченко, І. Франко, Ю. Федькович та інші; у XX ст. — М. Зеров, Н. Забіла, В. Шевчук, П. Тичина, А. Малишко, М. Рильський.

загрузка...

Дивіться також: