Літературний рід: Лірика.
Жанр: Сонет.
Рік написання: 1919.
Напрям, течія: Неокласицизм, модернізм.
Вид лірики: Пейзажна, філософська, інтимна.
Віршовий розмір: Ямб, здебільшого чотиристопний; закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
Со лóд кий свíт! Про стíр бла кú тно-бí лий
І сó нце — зо ло тúй не бéс ний квíт.
Бла го слов ля́ є дýх ши рó ко крú лий
Со лóд кий свíт.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: білий – ширококрилий, квіт – світ, віт – граніт – світ, несмілий – милий, засвітили – зрозуміли, літ – світ.
Строфа: Вірш складається з трьох строф – двох чотиривіршів (катренів) та п'ятивірша.
Провідний мотив, мотиви:
- Краса та досконалість навколишнього світу.
- Природа як джерело натхнення і відображенням гармонії.
- Пошук істини та розуміння того, що є важливим і справжнім у житті.
Тема:
Роздуми про чарівність світу, а також про внутрішнє прозріння і відчуття щастя.
Ідея:
Захоплення світом, уміння насолоджуватися кожною неповторною миттю життя.
Основна думка: лише подолавши тернистий шлях, розумієш, що світ прекрасний.
Художньо-стильові особливості:
- Медитативний тон та піднесений настрій.
- Використання повтору (Солодкий світ) надає віршу ритмічну рівновагу й викликає у читача відчуття спокою.
- Використання лексики старослов'янського походження (благословляє, прозріли), згадка про янголів вказують на вплив біблійних джерел.
- У строфах наявне внутрішнє римування.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "солодкий світ", "простір блакитно-білий", "золотий небесний квіт", "дух ширококрилий", "узори надвесняних тонких віт", "пролісок несмілий", "спогад нерозумно-милий", "довгі муки безсердечних літ" ‒ змальовують багатство почуттів.
- Метафори: "благословляє дух ширококрилий солодкий світ", "янголи нам свічі засвітили".
- Порівняння: "сонце – золотий небесний квіт", "погляд, ніби пролісок несмілий / немов трава, що зеленить граніт / неначе спогад нерозумно-милий".
- Рефрен: "Солодкий світ" ‒ використовується щоразу з різними смисловими відтінками: спершу як назва місця подій, надалі утвердження думки, що світ є солодким, і наостанок висновок про те, чому цей світ є солодкий.
- Епіфора: "Солодкий світ" у кінці кожної строфи.
- Риторичне запитання: "Чи янголи нам свічі засвітили… чи ми самі прозріли й зрозуміли Солодкий світ?".
- Риторичний оклик: "Солодкий світ!".
- Інверсія: "дух ширококрилий", "пролісок несмілий", "спогад нерозумно-милий", "свічі засвітили".
- Асонанс звуків [о] [и] та [і].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ ймовірно, сам поет ‒ мудра людина, яка пристрасно говорить про красу світу.
- Природа рідного краю ‒ яскраві образи співзвучні з почуттями ліричного героя, створюють атмосферу філософського споглядання природи та загальної любові.
Примітки та корисна інформація:
Вірш М. Рильського "Солодкий світ!" пронизаний радістю життя, усвідомленням його привабливості та неповторності. Завдяки природним образам і метафорам, поет передає відчуттям миру, безтурботності та духовного оновлення.
Твір належить до ранньої лірики поета; увійшов до збірки "Синя далечінь" 1922 р.